Сирія. Стародавній Дамаск. Кафедральний собор Успіння Богородиці
з рубрики / циклу «Сирія нарис»
Історично-біографічний нарис ( історична частина) продовження... ««Сади оточують його подібно ореолу, що оточує місяць; вони оточують його, як чашечка-квітку. А на сході його зелена Гута тягнеться, наскільки вистачає погляд. У всіх місцях, доступних оку, в чотирьох напрямках його блискуча пишність приковує погляди. Їй-Богу, праві ті, які кажуть про нього: «Якщо рай на землі, Дамаск, без сумніву, знаходиться в ньому; якщо він на небі, то Дамаск — його двійник!»»
«У місті є церква, яку вельми шанують румійці (1); її називають церквою Маріам. Після Храму в Єрусалимі немає для них Церкви більш шанованої. Вона красиво споруджена, її розпис дивовижної роботи приголомшують розум і приковують погляди; це — чудове видовище. Вона належить румійцям без будь-якого спору», - так писав про Древній Дамаск і Храм Богородиці арабський поет, мандрівник, Ібн Джубайр у 1128 році (2).
Дамаський кафедральний собор на честь Успіння Пресвятої Богородиці (арабською الكنيسة المريمية "Канісат Маріаміе" - Церква Марії), розташований в старому місті (старий район Дамаска, об`єкт всесвітньої спадщини ЮНЕСКО), в християнському кварталі Баб Тума. На території собору розташована резиденція патріарха Антіохійського Блаженнішого Патріарха Великого Божого граду Антіохії, Сирії, Аравії, Кілікії, Іверії, Месопотамії та всього Сходу Ігнатія X (3).
Собор є одним з найдавніших храмів Східної Церкви, недалеко від вулиці Прямої (згаданої в Євангелії). Тут же, під стінами Собору, під мармуровою стіною розташована усипальниця Антиохійських патріархів. Перші споруди датовані II століттям. В період арабського завоювання даний Храм вдалося зберегти у веденні християн, (за переками, завдяки дипломатичному підходу одного благочестивого християнина, діда Святого Іоана Дамаскіна). Храм переживав різні часи, неодноразово зазнавав руйнувань, але завжди відновлювався, в історичні часи на території храму був жіночий монастир, виходячи з цього містить споруди, обробку і прикраси різних епох.
У храмі знаходяться три престоли: перший, головний на честь Успіння Богородиці. Успіння Пресвятої Богородиці відбулося 15 серпня (28 серпня за новим стилем). За три дні до цього з`явився їй Архангел Гавриїл і пророкував про те, що скоро Син прийме її. Возвестив про те, що не тільки її Душа, але і тіло переможе смерть. Божа Мати молила про те, щоб попрощатися з близькими її серцю Апостолами, і Господь почув її. На третій день, Ісус прийняв Душу матері своєї. А ще через три дні на прохання Апостола Фоми учні Ісуса відкрили труну Богородиці, але її там не було. Тоді стало їм видіння Божої Матері, яка сказала Апостолам, що тепер вона з ними завжди, бо, і Душа її в тілі на Небесах.
Другий престол освячений на честь Святителя Миколая, Єпископа Мир Лікійських (Стародавня Лікія, сучасна Туреччина). Шанується Чудотворцем і Божим Угодником (народився в III столітті в Малій Азії, м. Патари - помер у поважній старості, 6 грудня 362 на території своєї єпархії). Ось, що виголосив, єпископ, який хрестив Миколая: "ось, браття, я бачу нове сонце, висхідне над кінцями землі, яке з`явиться розрадою для всіх сумних. Блаженно то стадо, яке удостоїться мати такого пастиря! Добре він буде пасти душі заблукалих, живлячи їх на пажитях благочестя; і всім, хто знаходяться в бідах, буде теплим помічником!»
Третій престол на честь Святого Великоученника Дмитра Мироточеца Фессалонікійського (народився у III столітті в Македонії - прийняв мученицьку смерть в 306 році на батьківщині, за наказом римського імператора Гая Галерія Валерія Максиміана).
“Кожна людина... яка прибуває в цю країну (Сирію) в пошуках душевного миру і заради набуття знань, потрапляє в найсприятливіші умови", - ібн Джубар.
Мені пощастило відвідувати Сирію, і жити в ній майже 860 років після подорожі мусульманського поета, ібн Джубайра і я християнка. Що ж я відчуваю, коли згадую її, милуюся краєвидами, дивлюся на багатовікову архітектуру, культуру, бездонне небо, найдавніші гори, вдихаю аромат садів, біблійних доріг, і звичайно східної кави, свіжість водоспадів і великих річок, дивовижний бриз, благословенні посмішки людей, я все ще чую проповіді Апостола Павла і його кроки, горять перші вогнища та розмовляють перші люди, вони говорять арамейською... бачить Господь, вони все ще розмовляють арамейською... Моє серце наповнюється, в моїй душі не залишається не одного незаповненого куточка і це Благодать. І, так... якщо можливий Рай на Землі - це Дамаск.
***
1. Візантійці, вони ж римляни (Лев Гумільов "Стародавні тюрки”)
2. Мухаммед ібн Ахмед ібн Джубайр-аль-Кінані (1145, м. Валенсія, Іспанія — 1217, м. Олександрія, Єгипет) — арабський мандрівний поет.
3. У миру Юханна Язіджі, на посади патріарха Антіохійського і всього Сходу з 2012 року (народився в 1955 році в Латакії, Сирія), автор численних праць з богослов`я, нагороджений Орденом Ярослава Мудрого I ступеня, Орденом Святого Рівноапостольного Великого князя Володимира I ступеня, Орденом "Віфлеємської Зірки" (імператорське православне палестинське товариство), та інш.
Автор нарису - колишній місцевий житель Сирії (Дамаск - Хомс - Масьяф (мухафаза Хами)
Далі буде...
