23.11.2019 17:55
Без обмежень
30 views
Rating 5 | 1 users
 © Липа Ольга - Душа Українки

Сирія. Нарис. Дамаск. Світлина на пам`ять

Ты о чем-то мечтала в огнях

Бархатистого вечера в мае...

На меня ты смотрела в слезах,

Улыбался тебя провожая...




Слава Звезд и сиянье рассветов,

В Мироздании множество ласк!..

Я Отец - самых Древних куплетов,

Прародитель Времен - твой Дамаск!..

Історико-біографічний нарис (біографічна частина)

 

"Рай Сходу, джерело краси яскравої і сяючої... наречена серед міст, які ми споглядали. Він прикрашений квітами запашних рослин і постає в повному блиску шовковистого одіяння своїх садів. За красою він займає видатне місце. На своєму пишному ложі він блищить чудовими прикрасами", - Ібн Джубайр (1)





Сонце світило дуже яскраво, воно розплескалось лимонними променями, як мій улюблений лимонний сік, який так прекрасно втамовував спрагу в дамаську спеку. Але недарма Дамаск називають найзеленішим містом Близького Сходу! І сонце тут тепле, ласкаве, спекотне, але добре, дуже мудре і древнє, найдавніше... Родюча долина Авена (2), квітуча, зелена, славна безліччю дерев, гаїв, садів, полів. Соковиті пальми опускають на заході свої пелюстки і вдихають запах жасмину, і дамаської троянди, свіжої полуниці, і неодмінно апельсинів, з ними дихала і я!.. Стародавні ринки... усміхнені перехожі... кріпосні стіни, міські ворота... Шепіт Євфрату... Свята Земля, Святий Дамаск... Я дивилася на все це в останній раз, останній раз мене обіймало особливе сонце, воно було дуже жарке, але не обпікало... І вітер, таємничий вітер, ласкавий і теплий... Я не плакала, але знала, що не можна описати Велич Дамаска, його Святість... можна тільки відчути, ступивши на Землю вперше і більше вже ніколи не забувати... Чи сумувала я по дому?.. Напевно, я сумувала за Бєлгородом, але ніколи більше туди не поверталася...

 

А найщасливіші очі у мене на сирійських фотографіях, вони неодмінно посміхаються... Пам`ятаю плакала тільки один раз, коли папа вирішив фотографувати мене з військовими курсантами, ні, я їх не боялася, але була збентежена тим, що тато зупинив їх на вулиці і попросив зі мною сфотографуватися... Вони сміялися, а я плакала, але очі все-одно щасливі... Це були добрі, привітні і дуже доброзичливі юнаки - гідне майбутнє своєї країни!.. Один з них володів смаглявим, південно-середземноморським відтінком шкіри, а у другого шкіра була світла і кучеряве волосся... Вони посміхалися і я вже теж посміхалася (в душі)... Дивно влаштоване життя, я ж могла з ними ніколи не зустрітися, але запам`ятала назавжди, ніби вони випадково знайшли своє місце в моєму серці (тільки випадкових зустрічей не буває)... Я стояла між сирійськими курсантами в центрі Хомса зі сльозами на щоках, але зараз мені було особливо спокійно... Сонце було ласкаве, також як їх посмішки, а небо бездонне... волошкове.

 

Якийсь особливий спокій, впевненість, Благодать, так як ніби мені ні чотири, ні п`ять, ні сім років... а набагато більше... І саме той темно-карий, широко відкритий погляд кольору мудрих арабських ночей з тих пір я шукаю в дзеркалах, але не знаходжу... Я прощалася з Дамаском наодинці з собою, літали птахи, бриніла гута (3), текла по своїх порогах Барада, перетворюючись на лугові озера.

 

 

З білосніжно-волошкової будівлі вийшли батьки і ми пішли Схід, сходило сонце, позаду залишився квітучий смарагдами Дамаск, а попереду були рідкі пальми та опустелений степ (4), а далі нічого тільки небо і неозорі простори, ніби кінець або край світу. Так я це бачила тоді, так я бачу це зараз. Сирійські автобуси завантажили численні картонні коробки і валізи. Сторінка була перевернута... В аеропорту було весело, багато радянських дітей, інші сім`ї поверталися в союз, я озирнусь і побачила, що батьки займають чергу на посадку, зі мною був заєць Кузьма, у Сирії він завжди був зі мною.

 

 

 

Подробиці перельоту залишилися в глибинах пам`яті. Але коли після перевірки документів у Москві було дозволено вийти з будівлі аеропорту, ось тоді я точно побачила межу, яку мені не хотілося подолати, це була широка лінія, яка зображена на асфальті, або її бачила тільки я... Мені здавалося, саме вона відокремлює Москви від Дамаска, і я не хотіла її перетинати, там були люди, вони кликали мене, я не хотіла до них йти, тепер на моїх щоках блищали сльози...


Ты увидишь меня в сентябре, 

Когда склоны холмов засияют...

Будет этот закат в янтаре, 

Когда утки на юг прилетают...


Слава Звезд и сиянье рассветов, 

В Мироздании множество ласк!..

Я Отец - самых Древних куплетов, 

Прародитель Времен - твой Дамаск!..


1. Мухаммед ібн Ахмед ібн Джубайр-аль-Кінані (1145, м. Валенсія, Іспанія — 1217, м. Олександрія, Єгипет) — арабський мандрівний поет.



2. Біблійна Річка Авена (Авен), сучасна назва Р. Барада на якій стоїть Г. Дамаск.

3. Оазис в Сирії в центрі якого розташований М. Дамаск.



4. Напівпустеля, пустеля-степ, природна зона Сирії являє собою степ і піщані ділянки.




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Липа Ольга - Душа Українки

Літературні авторські твори, вірші, проза, публіцистика та інше