Оселя від Господа
(присвята загиблим)
Десь там на високому небі,
Над хмарами і над планетами
Сивий Господь із сумними очима
Мостив оселю:
Цеглинка до цеглинки,
Камінь до каменя,
Дощечка до дощечки,
Черепичка до черепички –
Ретельно і швидко.
«Господи, Господи!!
«Що, Михаїле?»
Тисячний камінь уклавсь у стіну.
«У Тебе є військо
Швидке й незліченне –
Усі в Твоїй владі.
Чому не накажеш –
І стане палац тут
Коштовний і златий!»
«Господи, Господи!»
«Що, Гавриїле?» -
Стотисячна цегла лягла на цемент.
«Буду я прославляти
Денно і нощно Тебе,
Милість, могутність Твою.
Ти ж бо всесильний!
Слово промов – і зведеться палац,
Сад зацвіте коло нього,
А на деревах райове птаство
Славу Тобі защебече!»
«Господи, Господи!»
«Що. Серафиме?» -
Стружка дубова падала долі,
Мільйонне череп’я – нагору,
Флюгер – із золота,
Вікна – слюда,
Стіни – смарагди й опали.
«Господи, Господи!»
«Що, Серафиме?» -
Піт із чола – рукавом.
«В Тебе є ангели,
Чом ти будуєш один
Мешкання світле оце?»
Випростав постать Всевишній свою,
З сумом поглянув униз.
«Три дні вбивали,
Стріляли три дні.
Нині – відспівують мертвих.
Їхні тіла полягли у борні,
Душі сюди йдуть безсмертні.
Камінь до каменя –
Так, як і там.
Кров’ю, мов миром, умиті.
Їх, що віддали життя за Майдан,
Хочу я тут поселити.
Сам побудую оселю для тих,
Кого застрелили в спину
За волелюбство, за правду, за сміх,
За оборону країни.»
«Господи, Господи!»
«Так, Гавриїле?»
«А що нам робити?»
«Будуйте темницю.»
«Для кого, Господи?»
«Будуйте…»
Калуш, 21.02.2014.
.gif "{#}")
Щиро вітаю, Ірино, з нагоди входження до антології майданівських віршів цієї щемної поезії!!!
