Володар кінець
Частина 3 Ельфійська гордість.
Після перемоги над ворогом, Арагорн з Амідалою вирішують відсвяткувати весілля, тому запрошують всіх своїх друзів.
Ловелас, як завжди, хотів усіх здивувати. Одного дня, друзі з`їхалися з різних куточків галактики Сибу, щоб привітати молодят з весіллям. Зібралися всі запрошені, крім генерала Ловеласа. Та він теж не змусив себе довго чекати. Враз, двері відчинилися і він зайшов разом з дельфійською принцесою. Ловелас був гарний як ніколи, вдягнений в темний шкіряний плащ. Та коли до нього підійшов Марічка і запитав:
- Ловеласе, друже, чому ти в чорному плащі, як на похорон, це ж весілля нашого друга!?
- Добре, - сказав ельф. Він зірвав з себе шкіряний плащ, і дельфійське тіло осяяло занадто темну залу, де проходив банкет.
Звичайно, цього ніхто не чекав, але всі знали, що можна очікувати від цього хлопця. Сама ж королева була просто шокована, вона підійшла до дельфійського принца і прошепотіла:
- Я ніколи нічого подібного не бачила в житті. Це щось дивовижне, неймовірне…
- Дякую за комплімент. Я лише хотів трошки вас здивувати, друзі мої.
- Таки здивував, - доходило від запрошених.
Поки вони розмовляли, то Арагорн з ельфійкою розважалися в кімнаті Хрода.
- Арагорне, я так довго чекала цієї миті.
- Я теж.
- Я кохаю тебе…
- Я…
- Нічого не кажи, просто мовчи. Візьми мене, я твоя, тільки швидше, поки е трохи часу.
- Кохана…
- У…а…ах…як добре, ще, ще. Довго лунали звуки з кімнати Хрона.
В кімнаті Ловеласа, в цей час, теж лунали дивні звуки:
- Ну ж бо, малюк, куди лізеш, не туди, іди до мене, сюди, досить, моя черга, я тобі зараз вставлю, витягни назад, давай ще, ще…
Ловелас з Хроном, нічого більше не придумали, як пограти на весіллі у друга в шахи, не знаючи, що на них чекає у вечері.
Поки друзі розважалися, їхній знайомий, Дарт Вейдер, готував наступ, та все ж таки його було викрито. Коли принцу Ловеласу, щось стало зле на банкеті, він вирішив подихати свіжим повітрям, і під великим погорбом з балкону, він побачив військо. Він одразу зрозумів хто це, адже ворогів більше у них не було. Генерал швидко сповістив всіх про цей наступ. І до вечора вони також встигли зібрати своє військо, і були готові до наступу у відповідь.
Вейдер не розраховував, що противник наступить так швидко, але встиг вчасно зібратися. Почався бій.
І тут Ловелас, не впустив свого шансу засвітитися на весь світ. Він скористався своїм планом, коли війська Вейдера збиралися іти в наступ. Тоді генерал виїхав з війська на середину поля, на сяючому білому коні, і знову зірвав з себе плаща, під яким, звичайно ж, не було нічого, крім прекрасного дельфійського тіла.
З війська противника почало лунати:
- Ми не будемо битися з цими божевільними збоченцями. Ми відступаємо.
І знову Дарт Вейдер зазнає поразки, навіть не почавши бою.
- Я вам помщуся, шакали. Начувайтеся гниди, - прокричав Вейдер, задкуючи з поля бою.
А всі були приголомшені такою сміливістю свого генерала. З перемогою без жодних втрат, вони повернулися до палацу.
- Оце і є справжня дельфійська гордість – сказав Ловелас, і помчав голий на коні, держачи у руках свій плащ, до замку Арагорна.
ПРОДОЛЖЕНІЄ СЛЕДУЄТ…
Оржиця, 2003 рік
Мабуть це він свого коня навіть у краску ввігнав :))))