доброго ранку...
...він заходив до хати...коли йому стрільнули у спину...і пробили ліву легеню кулею...він задихався...озирнувся - але там лише розбитий снарядами шлях, по якому я штовхав від хати у темряву візок із книжками...я запалював сірники і кидав їх перед себе, аби не збитися у темряві зі шляху...коли ж я почув постріл і глянув у той бік... - побачив чиюсь руку із пістолетом...я схопив її і різко смикнув донизу вибиваючи зброю...хотів стягнути з голови стрільця капюшон, але не вийшло - стрілець раптово зник...а позад мене шалено гуділа пожежа (чи, бува, не від моїх сірників?!..) - горів степ, гинув разом із хатою і чоловіком...і я не зміг би врятувати людину - вогонь стояв стіною...я лише швиргонув пістолет ногою у вогонь і покотив свій візок далі у темряву, кидав перед себе запалені сірники...ненароком глянув у візок - там не було книг...там лежали пташині, тваринні і людські кістки...я був дуже здивований тим! коли нарешті оговтався, зрозумів - знаходжуся у безмежно довгому коридорі із безліччю дверей зліва і справа, із неймовірною кількістю відгалужень в інші вузькі і широкі коридори...так, я заблукав... я злякався, розгубився і змушений був зупинитися... я навіть не розумів куди і навіщо іду із цим чудерняцьким візком...у якому знову з"явилися книжки!..що я врешті везу?..чорти б його побрали! думалось мені...я лежав на лівому боці...аж заніміла рука...перевернувся на спину, розплющив очі і зрадів, що то був мені лише сон...але...але... - доброго ранку тобі, блукач не путьовий! - іронічно привітав себе із пробудженням...
