27.08.2013 00:00
для всіх
3321
    
  5 | 5  
 © Бойчук Роман

Кольорові олівці

Кольорові олівці
Ілюстрація до казки "Кольорові олівці", спеціально для книги казок "Щастя у віконці" - Оксани Мирутенко

А ви знаєте, що із настанням ночі всі речі оживають? Євгенчик не знав і з ним таке-е-е трапилось! Не повірите.

Була глибока ніч. Євгенчик уже міцно спав і бачив солодкі сни. Зненацька у темній кімнаті, дивом-дивним засвітилася настільна лампа. Вона повільно крутила яскравою головою, зазираючи в усі куточки, врешті зупинила ясний погляд на чистому аркуші паперу.

– Ех, – зітхнула, – от якби на цьому аркуші було щось намальовано, щось дуже-дуже гарне, кольорове…

Раптом із шухляди у письмовому столі долинув шурхіт, за хвилинку вона повільно висунулась. Лампа спершу злякалася, та коли побачила, що в шухляді заметушились кольорові олівці, від радості засяяла ще яскравіше.

– Ой, та це ж ви, любі олівчики! Як же я рада вас бачити! Чи, бува, не розбудили вас мої ясні роздуми?

– Ні, – бадьоро відповів жовтий олівець.

– Ми саме йдемо на нічну прогулянку, – продовжив червоний, вибираючись із шухляди.

– Ми почули, що хтось говорив про роботу, – долучився до розмови сіній олівець і стрибнув прямісінько на білий аркуш. Т

Той аж затремтів і невдоволено зашарудіти:

– Хто це там по мені стрибає? Ой-ой, лоскітно. Агов! Хто там? Ану допоможіть мені перевернутися на спину!

Олівці кинулися на допомогу. Коли ж чиста спина білого аркуша опинилася внизу, то виявилось, що його животик уже не білосніжний.

– Погляньте-но, друзі, – стрепенулася лампеа, – та на ньому наче щось намальовано!

– Не щось, а велосипед, – гордо озвався простий олівець. – Це ми з Євгенчиком малювали. Чудово, правда ж?

– Так, – лампа схвально кивнула. –Але буде краще, якщо його розфарбувати!

– Таки недаремно ми вибралися з шухляди, - зрадів зелений олівчик і кинувся замальовувати раму велосипеда.

– Стій! Чому ти вирішив, що велосипед має бути саме зеленим? – обурився жовтий олівець.

– А й справді, – озвався червоний, – чому? На велосипеді катаються у дворі, у парку, а там усюди трава. А трава якого кольору? Зеленого! От покладе Євгенчик велосипед у траву, відійде на хвилинку, а потім довго шукатиме його. Ні, велосипед має бути яскравим! Червоним, як я!, – вигукнув олівець і намалював першу лінію.

– Е ні, друже! – відсунув його синій олівчик. – Усім відомо, що хлопчики люблять речі синього кольору. Тому велосипед має бути синім!

Врешті у їхню розмову втрутилася лампа:лампа.

– Друзі, не сперечайтеся. Велосипед он який великий. Тут усім місця вистачить. А мені згори видніше. Ви чудово почали. Ось я бачу на велосипеді вже три смужки – зелену, червону і синю. Тепер черга жовтого.

Олівці насупилися, але не заперечували. Невдовзі велосипед хизувався усіма барвами веселки.

– Дуже гарно! Молодці! – похвалила їх лампа. – Тепер велосипед точно не загубиться у траві. Трава! Де трава? – стрепенулася вона. – Таке враження, що хлопчик залишив свій велосипед на снігу.

 

– Зараз виправимо! – радісно вигукнув зелений олівчик.

– А ще намалюймо кущі та дерева, - запропонував його коричневий брат і, не чекаючи згоди, взявся до роботи.

Олівці знову заметушилися – і на аркуші почали з’являтися будиночки й ліхтарі, травичку всіяли барвисті квіти, блакитне небо зарясніло білими хмаринками, з-за яких визирало жовто-гаряче сонечко.

Задоволені своєю роботою, втомлені та стерті олівчики почимчикували у коробку. Лампа дочекалася коли вони поснуть, і невдовзі згасла. Розмальований аркуш паперу, трішки покрутившись, також солодко заснув.

...Теплі промінчики сонця торкнулися щічок малого Євгена, потім полоскотали п’ятки, і хлопчик розплющив очі.

Доброго ранку, синочку, – зайшла у кімнату мама.

– Доброго ранку, мамо! Мені таке снилося!.. – вигукнув Євгенчик. – Наче я на своєму велосипеді катаюся парком. Там і дерева, і кущі, і зелена травичка… Такий кольоровий був сон!

– Як ось цей малюнок? – усміхнулась ненька, взявши аркуш паперу, що лежав на столі.

Євгенчик аж підстрибнув од здивування:

– Так! Ц ж мій сон! Але як він там опинився?

– Мабуть, кольорові олівчики зробили тобі подарунок, поки ти спав. Вони вдячні тобі за турботу. Ходімо снідати, а потім візьмемо твій велосипед і підемо на прогулянку до парку.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 05.12.2013 15:00  Оля Стасюк 

Прекрасна казочка. Тепер я розумію, чому з моїми олівцями таке не робилося. Треба було тримати їх в порядку...

 27.08.2013 11:56  Дебелий Леонід Семен... => © 

От Ви колись писали, що не звертаєте уваги на прозу, а у Вас дуже гарно вийшло! Чудове оповідання для дітей.