Кольорові олівці
А ви знаєте, що із настанням ночі всі речі оживають? Євгенчик не знав і з ним таке-е-е трапилось! Не повірите.
Була глибока ніч. Євгенчик уже міцно спав і бачив солодкі сни. Зненацька у темній кімнаті, дивом-дивним засвітилася настільна лампа. Вона повільно крутила яскравою головою, зазираючи в усі куточки, врешті зупинила ясний погляд на чистому аркуші паперу.
– Ех, – зітхнула, – от якби на цьому аркуші було щось намальовано, щось дуже-дуже гарне, кольорове…
Раптом із шухляди у письмовому столі долинув шурхіт, за хвилинку вона повільно висунулась. Лампа спершу злякалася, та коли побачила, що в шухляді заметушились кольорові олівці, від радості засяяла ще яскравіше.
– Ой, та це ж ви, любі олівчики! Як же я рада вас бачити! Чи, бува, не розбудили вас мої ясні роздуми?
– Ні, – бадьоро відповів жовтий олівець.
– Ми саме йдемо на нічну прогулянку, – продовжив червоний, вибираючись із шухляди.
– Ми почули, що хтось говорив про роботу, – долучився до розмови сіній олівець і стрибнув прямісінько на білий аркуш. Т
Той аж затремтів і невдоволено зашарудіти:
– Хто це там по мені стрибає? Ой-ой, лоскітно. Агов! Хто там? Ану допоможіть мені перевернутися на спину!
Олівці кинулися на допомогу. Коли ж чиста спина білого аркуша опинилася внизу, то виявилось, що його животик уже не білосніжний.
– Погляньте-но, друзі, – стрепенулася лампеа, – та на ньому наче щось намальовано!
– Не щось, а велосипед, – гордо озвався простий олівець. – Це ми з Євгенчиком малювали. Чудово, правда ж?
– Так, – лампа схвально кивнула. –Але буде краще, якщо його розфарбувати!
– Таки недаремно ми вибралися з шухляди, - зрадів зелений олівчик і кинувся замальовувати раму велосипеда.
– Стій! Чому ти вирішив, що велосипед має бути саме зеленим? – обурився жовтий олівець.
– А й справді, – озвався червоний, – чому? На велосипеді катаються у дворі, у парку, а там усюди трава. А трава якого кольору? Зеленого! От покладе Євгенчик велосипед у траву, відійде на хвилинку, а потім довго шукатиме його. Ні, велосипед має бути яскравим! Червоним, як я!, – вигукнув олівець і намалював першу лінію.
– Е ні, друже! – відсунув його синій олівчик. – Усім відомо, що хлопчики люблять речі синього кольору. Тому велосипед має бути синім!
Врешті у їхню розмову втрутилася лампа:лампа.
– Друзі, не сперечайтеся. Велосипед он який великий. Тут усім місця вистачить. А мені згори видніше. Ви чудово почали. Ось я бачу на велосипеді вже три смужки – зелену, червону і синю. Тепер черга жовтого.
Олівці насупилися, але не заперечували. Невдовзі велосипед хизувався усіма барвами веселки.
– Дуже гарно! Молодці! – похвалила їх лампа. – Тепер велосипед точно не загубиться у траві. Трава! Де трава? – стрепенулася вона. – Таке враження, що хлопчик залишив свій велосипед на снігу.
– Зараз виправимо! – радісно вигукнув зелений олівчик.
– А ще намалюймо кущі та дерева, - запропонував його коричневий брат і, не чекаючи згоди, взявся до роботи.
Олівці знову заметушилися – і на аркуші почали з’являтися будиночки й ліхтарі, травичку всіяли барвисті квіти, блакитне небо зарясніло білими хмаринками, з-за яких визирало жовто-гаряче сонечко.
Задоволені своєю роботою, втомлені та стерті олівчики почимчикували у коробку. Лампа дочекалася коли вони поснуть, і невдовзі згасла. Розмальований аркуш паперу, трішки покрутившись, також солодко заснув.
...Теплі промінчики сонця торкнулися щічок малого Євгена, потім полоскотали п’ятки, і хлопчик розплющив очі.
– Доброго ранку, синочку, – зайшла у кімнату мама.
– Доброго ранку, мамо! Мені таке снилося!.. – вигукнув Євгенчик. – Наче я на своєму велосипеді катаюся парком. Там і дерева, і кущі, і зелена травичка… Такий кольоровий був сон!
– Як ось цей малюнок? – усміхнулась ненька, взявши аркуш паперу, що лежав на столі.
Євгенчик аж підстрибнув од здивування:
– Так! Ц ж мій сон! Але як він там опинився?
– Мабуть, кольорові олівчики зробили тобі подарунок, поки ти спав. Вони вдячні тобі за турботу. Ходімо снідати, а потім візьмемо твій велосипед і підемо на прогулянку до парку.
