Веселики
Нiч сховала мiсто вiд нервового свiтла пiд своїм капелюхом iз дiрявою вiд зiрок пiдкладкою. Вiтер тихо навiював сни, i стомленi дороги врештi-решт стали засинати, лише iнодi судомно здригаючись увi снi вiд рiдко проїжджаючих машин. Багатоперхiвки майже замовкли, i лише поодинокi прапорцi свiтла вели автономнi лiнiї фiльмiв-монологiв; так само незалежно i майже впевнено, як рука господаря авто веде кермо, майже так вiльно i байдуже, як Її пальцi стискають цигарку. Яке спiвпадiння: остання з пачки, придбаної на останнi грошi. Так, вона ненавидiла дешевизну й непринциповiсть.
Вiтер грався з гойдалками, паперовими лiтаками й корабликами, мильними бульбашками, сплiтаючи з ностальгiї за дитинством колискову для стомленої вiд власного егоїзму ночi. Руки йому затерпли колисати її примхи, i вiн спересердя жбурнув просто в обличчя Темної Панни всi недописанi, присвяченi їй серенади, що свято творив, натхненний вiчним болем обожнювання. Вiд цього ляпасу Вона захлинулась терпкою хвилею власних парфумiв, а фарбованi пасма боляче вдарили по очах: "Ще один ляпас..." - подумала вона, затуляючи обличчя долонями. Гарячi сльози котилися по холодних, блiдих вiд пудри, щоках, лишаючи слiди фiрмової тушi. Цi краплi болю крапали на попiл, що обсипався до Її нiг. "Попiл i сльози... Тьху, ванільна бридота. - їдка посмiшка вiдрази спотворила криваво-червонi вуста, - а бiля цих нiг мiг бути свiт..." - подумки Вона будувала тi ж самi кар`єрнi сходи, тiльки в iнший бiк.
У Неї напрочуд красивi губи, як дикi троянди, хижi й небезпечнi, i тому такi бажанi. Чи шепотiли вони колись пристрасно-нiжне палке зiзнання?
Хижий погляд очей заблукав на одному з прапорцiв свiтла i зупинився, мов збитий з орiєнтиру птах. Свiт втратив звук, а серце, що, здавалося б, мало розбудити свiт, раптово зупинилося, мов у старого мисливця перед вiдповiдальним пострiлом. Мiшенню-магнiтом стала буденна сцена:
-Час спати, сонечко...
-А веселик прилетить? - соннi уламки неба пильно дивилися на матiр.
-Прилетить, доню. Неодмiнно. - жiнка поцiлувала чорнявi кучерi. Маля обiйняло ведмедика i посмiхаючись, поринуло в обiйми Гiпноса. Жiнка стривожено повела очима по дорозi за вiкном, усмiхнулась тонкими губами поглянувши на маля, i стала гаряче молитись за брата, кого замiсть матерi цiлували кулi й колисали пострiли на постелi з гарячого пiску.
А Вона..? Нецензурщина замiсть колискових i ляпаси замiсть поцiлункiв, дворовi забави й раннiй смак життя для 21+. А Вона дивилася на свiй згаслий прапорець у квартирi Хазяїна - у Неї робота. Неванiльне приниження, ворони замiсть веселикiв, реальнi сльози вiд справжнього болю. "Така молода i така непотрiбна..."
-Мамо, я виросту i стану Мiс Всесвiт... - бурмотiло маля. Вона гiрко всмiхнулася - Вона нiколи не матиме цього. Мiсто, виснажене проблемами, байдуже дивилося мильнi сни. Всiм було все одно на драму життя дикої троянди. Спогад про Неї збережуть старi нотнi зошити вiтру з недописаними серенадами. На даху лишиться попiл i недопалок Раrlаmеnt. Прилiтай, веселику...
