10.05.2021 13:28
for all
15 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Ем Скитаній

Коли за вікном дощ...

Коли за вікном дощ...

і була шумлива оповідь дощу...

і блукання вітру у саду...

- ...без парасольки... - всміхнувся я...

і слухав дощ, і споглядав бешкети вітру...

пив каву...

і було то навесні, 

тепер, 

нині, 

саме в цю мить...

і була самотність...

і було сумно... -

сумно, бо вітер руйнував красу 

розквітлого саду...

і означало це не що інше, як те, 

що весна ставала минулим, 

спогадом без прощання і останнього погляду...

весна йшла з мого саду, 

лишала мені неспокій

і щемливе відчуття втрати...

втрати...чого?...часу?...

чи отої краси, яка буяла цвітінням

під дзвінке мелодійне щебетання птахів?...

і самотність... - вона завжди 

неочікувано і тихо з"являється, 

сідає навпроти...і ми за кавою разом...

іноді я пропоную якийсь гарячковий напій... -

вона більше чомусь любить мартіні, але

- ...не гребує і горілкою... - знов усміхнувся я...

- ...бо ми споріднені душі, я і самотність...

і не згадати вже котрий рік... - запалив сигарету, 

прислухався до одкровень дощу, 

який все настирніше

калатав краплями по віконному склу...

але ж як журливо шелестить листя...

журливість ця огорнула душу

важкою, безнадійною безвихідністю, 

незворотністю втрати дорогоцінного часу...

- ...скільки його ще лишилося?... - зітхнув

і прошепотів я...

допив каву...заплющив очі...

зрозумів, що чуття мої 

стали як оте скло, в яке барабанить дощ...

певне, останній дощ цієї весни...

весни, що пройшла крізь мене, 

а я і не відчув...

лише квіти явили мені звабливість оновлення...

явили...і то на якусь мить...

бо важко знаходитися в темряві

і з темряви тої милуватися барвистим, 

веселковим світлом сонячного світу...

милуватися без відчуття відчаю

посеред суєтного, жвавого, бадьорого життя...

і усе то під шумливу оповідь дощу...

і рвучкий вітер блукає у квітучому саду, 

руйнує його обриванням дивовижних квітів весни...

і це в той час, коли весна вже майже минуле, 

останнім кроком до спогаду

лишає відчуття втрати чогось важливого -

чи то часу, 

чи то краси, 

чи світла радості...

і було сумно...і холодно...

...о! так... - і була кава...

кава із самотністю наодинці......

Публікації: Ем Скитаній

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 11.05.2021 15:24  © ... => ВІКТОР НАСИПАНИЙ 

щиро вдячний Вам, Вікторе! 

 10.05.2021 23:45  ВІКТОР НАСИПАНИЙ => © 

Мудро написано, гарно і настроєво! Щасти! 

 10.05.2021 22:54  © ... => Шепітко Олександр 

щиро дякую! 

 10.05.2021 19:30  Шепітко Олександр => © 

"весни, що пройшла крізь мене,

а я і не відчув..."

Чудово сказано!
Дякую. 

 10.05.2021 14:38  © ... 

дякую, Галино!....чомусь вважав верлібр - то з якимсь ритмічним декламуванням віршування уголос...а тут - немає ритмічності...та й уголос читати... - воно не прочитується...більше схоже на щоденниковий запис... 

 10.05.2021 13:41  Каранда Галина => © 

Я б назвала це верлібром.

І ваші верлібри мені дуже подобаються...