11.05.2021 15:14
для всіх
150
    
  1 | 1  
 © Ем Скитаній

Per viam, de...

Per viam, de...

...на вулиці дощ, холодрига...сиджу у хаті в якійсь прострації...мерзну...з нудьги лізе в голову всіляке...


ми усі однотипні

в різновиді дивного світу природи.

поруч диких стихій руйнівних

співіснуємо, тому що ми

є породженням світу сього.

ми є симбіонти.

хоч підступні і хижі,

нищителі інших життів

заради розширення площ

і комфорту свого існування.

і так улаштовані всі

у жорстокості безкомпромісній...

а над землею з землі

світ рослинний прямує до неба.

чи навпаки -

світ рослин проростає життями у землю.

від океанів річки

згори в океани спадають -

забинтовують світобудову

у води цілющі відтворень.

чи вистачить сил їм

втопити безглуздість людської жадоби?...

крізь розум і душу

спаданням стрімких водоспадів

обмити свідомість

аж до глибин

усвідомлення сутності нашого світу -

світу, який балансує у симбіозі

на грані буття?...


per viam, de...(з лат.) - між іншим, щодо...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 18.05.2021 00:59  Серго Сокольник => © 

Респект...

 13.05.2021 06:58  Тетяна Чорновіл => © 

Щось холоди справді дістали, як зараз кажуть. Але зате в голову Вам налізли мудрі поетичні думки. Нехай усі вороги, нищителі наших життів, видохнуть у симбіозі злості, жадібності і ватної тупості. Натхнення Вам і надалі до створення чудових віршів! А невчасні холоди таки мусять минути!

 11.05.2021 15:25  Каллистрат => © 

+++++ ! Спасибо!