Per viam, de...
...на вулиці дощ, холодрига...сиджу у хаті в якійсь прострації...мерзну...з нудьги лізе в голову всіляке...
ми усі однотипні
в різновиді дивного світу природи.
поруч диких стихій руйнівних
співіснуємо, тому що ми
є породженням світу сього.
ми є симбіонти.
хоч підступні і хижі,
нищителі інших життів
заради розширення площ
і комфорту свого існування.
і так улаштовані всі
у жорстокості безкомпромісній...
а над землею з землі
світ рослинний прямує до неба.
чи навпаки -
світ рослин проростає життями у землю.
від океанів річки
згори в океани спадають -
забинтовують світобудову
у води цілющі відтворень.
чи вистачить сил їм
втопити безглуздість людської жадоби?...
крізь розум і душу
спаданням стрімких водоспадів
обмити свідомість
аж до глибин
усвідомлення сутності нашого світу -
світу, який балансує у симбіозі
на грані буття?...
per viam, de...(з лат.) - між іншим, щодо...
