24.03.2021 13:47
для всіх
112
    
  4 | 4  
 © Ем Скитаній

Коли цвітіння...

Коли цвітіння...

за полем бою

руїни воєн, 

з недолі доля, 

в замріях воля.

упале слово -

гірка полова.

і погляд в обрій

у злі спідлоба.

з одаль одина

між мерзлі днини.

і розпач-відчай

хвилині вічній.

і сповідь болю

над полем бою

охриплим словом

старим і новим.

і кроки в ліні

весни між тіні.

дзвінким спаданням

весняна хляда -

з небес негода

ця корогодом.

хитання хитань -

вітри у вітах.

туман омани

вітань останніх.

маруни дивні

у хмарах димних.

і кроки в ліні

з полону-пліну

в ту мить останні

у рань світання.

коли цвітіння

зоря на іній, 

дощі сльотою

з небес святою.

вітри бурхливі, 

гроза і зливи, 

пташині співи

і крики півня, 

і днини...днини

в сітях одини...

в душі неспокій

і сум глибокий.

напилий вітер -

блукач у вітах...

...шумка повз мене

весна знаменна...

 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 11.04.2021 16:42  Наталя Святокум => © 

Давно не читала чогось настільки ємкого. Мінімум слів - максимум відчуттів. Дякую!

 26.03.2021 21:06  Серго Сокольник => © 

Респект, Еме...

 25.03.2021 05:24  Тетяна Чорновіл => © 

Відчулася сповідь болю, писана від серця! Хотілося б підбадьорити впевненістю, що все буде добре, хоч останнім часом не тільки у Вас на прифронтовій території, а й у оФФісі урядовому колотять, додаючи неспокою в душу. Тримаймося, нехай видохнуть запорєбрікові вороги і захлинеться своєю підлістю місцева наволоч!

 24.03.2021 20:08  Анатолій Костенюк => © 

Суперечлива весна, як і життя в цілому... Але все минає і це мине.