Усвідомлення
16 липня 2021
Відвозив до тещі дітей у село.
Дорога. О шостій ранку виїхали з Запоріжжя. Нас везла роздовбана маршрутка роздовбаною майже до Донецької області дорогою. Масштаби будівництва менше, ніж в минулому році, хоча тут ще ремонтувати і ремонтувати.
КУРАХОВО
Блокпост на Богатирі, при в`їзді майже у місто. Нас перевіряють. Військові спілкуються російською. Минаємо кілометрів 10-15 - автовокзал. Одинадцята година. Військові в формених футболках і поліція з шевронами об`єднаних сил. Пасажири з баулами і сумками, трохи шумних таксистів і водіїв. Двіж, одним словом.
Хлопці в пікселі проводжають напів одягнених дівчат оцінюючими захопливими поглядами. Видно що солдати стомлені і хочуть додому. А хлопці з шевронами поліції всіх проводжають оцінюючими недовірлими поглядами. Видно, що поліцейські накручені до межі. В одного з них бачив намальовані на службовій кепці очі на потилиці. Жовті. Мене це чогось розвеселило, але насправді цьому поліцейському геть не весело.
Вся автостанція в Курахово курить в спеціально відведеному місці (поліція ввічлива, але наполеглива), всі носять маски в приміщеннях (де є поліція), торгують лимонад по тринадцять і кавку по десять (кривишся, але пити можна), гуготять здебільшого московською говіркою (кривить від неї, але тут нічого не поробиш, як з тою кавою).
Повсюди пилюка, спека, перевірки. Нині перевіряють за паспортом і імей-кодом телефону. Автобуси на станції оголошують російською. Говорю телефоном з жінкою - на мене косяться, людям не звично чути українську.
КОСТЯНТИНІВКА
Кардинально відрізняється від Курахово. В місті висять плакати з закликами не довіряти окупантам. Слово "окупанти" розфарбовано російським триколором. Української чути більше. Вокзал такий саме запилюжений, але на мою українську тут мало звертають уваги, як в Курахово. Ідемо далі.
БАХМУТ
Це кінцева, виходимо з душного бусіка рівно о першій годині дня. Трохи народу на автостанції, всі хочуть їхати в нашому напрямку, приходить забитий вщент "еталон", який насправді вже давно "не еталон", в який навіть не намагаємося сісти - у нас валізи, торт, ми не хочемо стояти за сто гривень на трьох, хоч і пів години тої дороги лишилося. Наступний потрібний нам автобус запізнюється невідомо наскільки. Беремо таксі - триста гривень за тридцять кілометрів.
Знову бачимо, що Донецька область ремонтується. Зараз стелять новий асфальт на трасі з Бахмута до Сєвєродонецька. Капітально роблять, до Бахмута лишилося відремонтувати кілометрів тридцять. Долітаємо за 15 хвилин.
ВДОМА
Нас зустрічають Таня, її менша дочка Юля і малий Сашко - самий менший тепер Танін онук.
Тестя немає два місяці. Після його смерті теща продала бджіл, віддала мисливських собак, роздала сусідам голубів. Господарки майже немає, окрім десятка курей. Сумно. Без батька тут все виглядає не так, розумієш мозком, що людини немає, але все одно чекаєш, що зараз от він зайде і посміхнеться.
Трохи порпаємося з малим з ремонтом. З антеною не справилися - шайтан-техніка після грози відмовилася працювати, профілактична зачистка контактів нічого не дала з мого боку, а інтернет-інструкції від провайдера нічого не дали з боку малого. Ментально готуємо тещу до виклику майстра за півтисячі гривень.
З літнім душем простіше. Там лише відпали двері. Трохи склепали їх до купи, перевстановили навіс, підтесали - є в душі працюючи двері. Без інтернету і шаманських ритуалів.
У тещі сьогодні день народження. Святкували трохи. Вона вже на пенсії, її приходили вітати колеги зі школи. Їли торт, пили вино, говорили-гомоніли трохи. Я возився з племінником - Сашку рік, він смішно ходить, грається. Веселий хлопака.
НІЧ
Завтра додому їду. Рано вставати. Сумно без Віті. Мама хворіє останні роки. Зараз особливо видно, що багато чого трималося на ньому. Без нього стало тихо в хаті і подвір`ї.
Тесть ніколи не кричав. Завжди говорив тихо і спокійно. Сміявся, як добрий чарівник. Відпрацював водієм все життя. І по заробітках їздив, як треба було, і за господарством слідкував, і нам допомагав все життя. Працьовитий, як його бджоли, любив те що робив, і робив те що знав і любив. Машини, полювання, риболовля, доглядав своїх псів і голубів, грав на баяні і гітарі, в молодості навіть писав картини олійними фарбами. Любив своїх дітей і онуків. Те, що його немає, усвідомив тільки сьогодні.
Такий от день.
З днем народження, мамо.
Царство небесне, батьку.
