Дорожня книжечка
шванк - 44з рубрики / циклу «Дорожня книжечка»
44.
ЯК ОДИН КОСАР, ВЕРНУВСЯ ВРАНЦІ ЗА ЗАБУТИМ БРУСКОМ І ПОБАЧИВ ДВІ ГОЛОВИ У СВОЄМУ ЛІЖКУ.
Часто кажуть, нібито на чоловіка дур находить з ранку, а на жінку – опівдні; це підтверджує і жінка нашого косаря.
Розповідають про одного косаря, що жив собі та поживав в селі і в нього була досить пригожа жінка. Через деякий час на неї звернув увагу сільський священик і став виказувати до косаря свою приязнь. Косар добродушно прийняв це до відома і не запідозрив нічого поганого на рахунок своєї жінки і батюшки. Священик частенько запрошував косаря до себе на гостину, обсипав його дружину подарунками, так що їм не можна було не знюхатися. Як тільки косар вирушав в ранці на роботу, добрий пан заміняв його і допомагав жінці хазяйнувати.
Сталось одного разу косарю встати рано вранці; добрий чоловік не любив жартувати, взяв свою косу і поспішив на луг.
А священик теж не дрімав; не встиг косар відлучитися, як священик, по своїй звичці, задрімав біля його дружини. Косар пройшов вже два ряди, коса в нього притупилася, він згадав про свій брусок і швиденько пішов додому.
Підійшовши до дверей, він не став зчиняти шум; боявся розбудити любиму жінку і прослизнув тихенько в кімнату.
Брусок висів не стіні, косар швидко його знайшов і поспішив на покіс, але, виходячи з кімнати, глянув на своє ліжко і побачив дві голови, одна з яких була з гуменцем. Добрий чоловік знов таки не запідозрив нічого поганого, та й ніколи йому було, робота стояла, от він і вийшов не оглядаючись.
Як тільки косар зник, священик скочив в превеликому страху, побоюючись, що косар донесе на нього управителю і той накриє його. Однак жінка була хитрішою; вона заспокоїла священика і сказала, щоб той не метушився, діло буде в шляпі, це її турбота, і йому нічого не загрожує. А чоловік, стараючись за роботою, призадумався, звідкіля ж у нього в ліжку взялися дві голови.
На обід жінка приготувала йому смачну закуску, взяла харчі, пішла на покіс і, наблизившись до чоловіка, весело сказала: «Доброго ранку обом!» Чоловік оглянувся, подумавши, що на лузі з’явився ще хто-небудь. Не побачивши нікого, він спитав: «Жінко, кого ти маєш на увазі?» - «Ах, - вигукнула вона, - ну що ти за людина! Як же ти не попередив мене, що у тебе є напарник? Я би приготувала побільше; правда, я думаю, вам і так хватить. – «Що з тобою, жінко? – здивувався чоловік, - Може ти сьорбнула лишнього з ранку? Я ж на лузі один як перст, і нема зі мною нікого, окрім тебе».
Хитра жіночка підійшла до чоловіка, протерла собі очі і сказала: «Воістину не можна вірити очам своїм! Я би побилась об заклад, поставивши цілу корову: тільки що вас було двоє», - «Воістину, - відповів чоловік, - дещо схоже привиділось мені сьогодні з ранку. Сталось так, що я сьогодні зранку забув брусок, заходжу в нашу кімнату, беру його, і, не повіриш, я б побився об заклад, що з тобою в нашому ліжку лежав священик». Жінка від душі розсміялася і сказала: «Мій милий Ганс, тепер я впевнилась, що вірно кажуть: на чоловіків дур находить з ранку, а на жінок в полудень. Що за дурна хвороба! Невдогад мені, з чого це буває, з перепою, чи з просоння».
Вони посиділи разом, попили, поїли, потішились, і добрий чоловік так і не розмикав своєї дурі.
Вільний переклад КАЛІСТРАТА.
м.Бургхейм, Німеччина, 1555 рік
