Дорожня книжечка
шванк - 52з рубрики / циклу «Дорожня книжечка»
52.
ЯК СЛАВНИЙ ГУЛЬВІСА СКЛАДА ПІСЕНЬКУ, ЗА ЯКУ ФУГГЕРИ ОПЛАЧУЮТЬ ЙОГО РАХУНОК.
Коли в 1530 році в Аугсбурзі засідав рейхстаг, в забавну халепу вплутався придворний співак Вільгельма Мюнхенського.
То був знаменитий музикант і композитор, а на ймення він був Н. Грюневальд. Він був знатний товариш по чарці, не задовольнявся тим, що подавали на стіл милостивого князя, його пана, а шукав повсюди гарну компанію собі під стать, і коли знаходив її, бенкетував і пиячив без упину, нерідко спускав всі отримані подарунки і наявні гроші, оплачуючи випивку і закуску.
Одначе не все коту масляна; гульвіса заборгував шинкарю вісім гульденів, а герцогу Мюнхенському з другими князями і представниками інших міст пора було від’їжджати.
Господар пронюхав про це і взяв Грюневальда в оборот, вимагаючи борг.
«Люб’язний хазяїне, - сказав Грюневальд, - заради нашої доброї компанії, яка так часто збиралася під вашим дахом, не наполягайте цього разу, поки я не повернуся в Мюнхен. Самі бачите, зараз я в деякій розгубленості. Та і не так вже й багато я вам заборгував. Повірте мені, я вам відправлю гроші з дня на день. Їх у мене в Мюнхені достатньо, є і деякі коштовності, так що я розрахуюсь».
«Дай тобі Бог, - сказав шинкар, - тільки мені від цього мало толку. Мені мої поставщики теж не вірять на слово і заставляють платити чистоганом за хліб, вино, м`ясо, сало і другі припаси. Скрізь потрібні готівкові гроші; приходжу я на ринок, а рибаки дивляться пильно, чи розрахуюсь я з ними готівкою, чи візьму товар в кредит. Береш в кредит – плати подвійну ціну. А ваш брат сидить собі за столом, і скільки вам не подавай, все мало, навіть якщо у вас в кишені немає жодного пфеніга.
Так що слухай мій сказ: ніяких поблажок тобі не буде. Заплатиш – все в порядку, а не заплатиш – прийдеться мені звернутися до секретаря милостивого пана, князя Мюнхенського; вжеж він допоможе получити мені твої грошики».
Доброму Грюневальду приставили піку до черева, і він не знав, як від неї ухилитися, бо хазяїн, цей виученик чортів, воістину не давав йому спуску.
Співак виклав всі солодкі гладкі слова, які завчив і вигадав на своєму віку, але дарма. Хазяїн від свого не одступився і сказав:
«Досить просторікувати; добре відшліфуєш, скоріше наточиш. Ти пригощався день і ніч; я тобі подавав краще вино з мого погребу. Так що нічого ухилятися. Якщо в тебе немає грошей, залиш мені свій плащ, тоді я можу почекати деякий час. Але якщо ти порушиш термін, я продам твій плащ з аукціону. Маю надію, що тепер ми розуміємо один одного.
«Ладно, - сказав Грюневальд, - постараюсь допомогти справі».
Він сів, дістав свої письмові приладдя, папір, перо, чорнило і склав наступну пісеньку:
1
Сьогодні в мандри зрання
Ушкварить я хотів,
Їй-Богу, мав бажання,
Прожити без боргів.
За мною тягнеться боржок,
Та, милий господарю,
Молю: ну дай ще строк!
2
«З боргами, госте любий,
Зіб’єшся з шляху ти.
Всі викрутаси кидай!
Спочатку заплати!
А як спішиш ти дуже,
Свій плащ залиш в заставу,
І будеш вільним, друже!
3
«Мій кредитор не чуйний, -
Я думав, тремтячи. –
В очах чесного люду
Весь сенс життя – в плащі!
Плащ можуть в Авгсбурзі продать,
І від насмішок всюди
Я буду потерпать»
4
«Господарю, будь ласка,
Хоч трішки зачекай!
Я ж винен не багацько.
Фортуна, так і знай,
Мене чекає вже ось-ось.
Я повернуся скоро,
Борги віддам, клянусь!
5
«Ні, госте мій безцінний!
Плати, ласкавим будь!
Як чоловік солідний,
Про жарти ти забудь!
Шануйся, пий і їж ти,
Тебе я не ображу,
Та не платити – грішно!»
6
Розсердився господар
І пісеньку урвав.
І вкотре зрозумів я:
Даремно я співав!
Мене господар мордував,
Та Фуггер благородний
Мене порятував!
7
«Ох, пане милий Фуггер,
По вуха я в боргах;
При цьому я не флюгер,
Не викручусь ніяк;
Господар – лютий мов палач,
Він плащ мій віднімає,
Й не слухає мій плач»
8
Одначе супостату
Мене не заклювати.
Вніс добрий Фуггер плату!
Тепер мені плювати
На вас, колишній кредиторе!
Я вирвався на волю,
Й щасливий на просторі.
Склавши таку пісеньку, Грюневальд відправився до двору Фуггерів і попросив доповісти про себе пану. Представши перед ним, він поштиво поклонився, а потім сказав:
«Милостивий пане, дійшло до мене, що всемилостивий повелитель князь збирається скоро відбути і повернутися до Мюнхена . А я не можу покинути цього міста, не попрощавшись з вами. Я написав нову пісеньку, і якщо вам буде бажано її вислухати, я б заспівав її наостанок».
«Мій милий Грюневальд я її з задоволенням послухаю. А хто ж тобі буде підспівувати? Клич сюди своїх помічників!»
«Ні, милостивий пане, - відповів Грюневальд, - сьогодні мені прийдеться співати самому; ні бас, ні дискант не допоможуть мені».
«Тоді співай». – сказав Фуггер.
І славний Грюневальд заспівав веселим голосом.
Добрий пан зразу зрозумів, яким недугом страждає співак, одначе не повірив, що діла обстоять так погано, як про те співається в пісні, і поспішно послав за шинкарем. Узнавши правду, він заплатив шинкарю по рахунку, викупив плащ Грюневальда, та ще й дав йому достатньо грошей на прожиток; Грюневальд взяв їх з подякою і відбув своєю дорогою.
Цього Грюневальда виручило його мистецтво; інакше прийшлось би співаку залишити свій плащ і подорожувати голяком. По цьому мистецтвом негоже нехтувати.
Примітка: Фуггери - в XVI в. багате і впливове сімейство купців і фінансистів із Аугсбурга, які отримали від імператора Максиміліана I, якому вони давали гроші в борг, графський титул. Завдяки своєму багатству Фуггери мали можливість виступати в якості меценатів, покровителів музикантів, архітекторів, поетів. Тут, мабуть що, маються на увазі Антон Фуггер (1493 – 1560), або його брат Раймунд (1489 – 1535).
Віршований переклад Г. КАРАНДИ, тексту - КАЛІСТРАТА.
м.Бургхейм, Німеччина, 1555 рік
