24.10.2021 09:05
for all
7 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Йорг Вікрам

Дорожня книжечка

шванк - 52

52.

 

ЯК СЛАВНИЙ ГУЛЬВІСА СКЛАДА ПІСЕНЬКУ, ЗА ЯКУ ФУГГЕРИ ОПЛАЧУЮТЬ ЙОГО РАХУНОК.

 

Коли в 1530 році в Аугсбурзі засідав рейхстаг, в забавну халепу вплутався придворний співак Вільгельма Мюнхенського.

То був знаменитий музикант і композитор, а на ймення він був Н. Грюневальд. Він був знатний товариш по чарці, не задовольнявся тим, що подавали на стіл милостивого князя, його пана, а шукав повсюди гарну компанію собі під стать, і коли знаходив її, бенкетував і пиячив без упину, нерідко спускав всі отримані подарунки і наявні гроші, оплачуючи випивку і закуску.

 

Одначе не все коту масляна; гульвіса заборгував шинкарю вісім гульденів, а герцогу Мюнхенському з другими князями і представниками інших міст пора було від’їжджати.

Господар пронюхав про це і взяв Грюневальда в оборот, вимагаючи борг.

«Люб’язний хазяїне, - сказав Грюневальд, - заради нашої доброї компанії, яка так часто збиралася під вашим дахом, не наполягайте цього разу, поки я не повернуся в Мюнхен. Самі бачите, зараз я в деякій розгубленості. Та і не так вже й багато я вам заборгував. Повірте мені, я вам відправлю гроші з дня на день. Їх у мене в Мюнхені достатньо, є і деякі коштовності, так що я розрахуюсь».

«Дай тобі Бог, - сказав шинкар, - тільки мені від цього мало толку. Мені мої поставщики теж не вірять на слово і заставляють платити чистоганом за хліб, вино, м`ясо, сало і другі припаси. Скрізь потрібні готівкові гроші; приходжу я на ринок, а рибаки дивляться пильно, чи розрахуюсь я з ними готівкою, чи візьму товар в кредит. Береш в кредит – плати подвійну ціну. А ваш брат сидить собі за столом, і скільки вам не подавай, все мало, навіть якщо у вас в кишені немає жодного пфеніга.

Так що слухай мій сказ: ніяких поблажок тобі не буде. Заплатиш – все в порядку, а не заплатиш – прийдеться мені звернутися до секретаря милостивого пана, князя Мюнхенського; вжеж він допоможе получити мені твої грошики».

Доброму Грюневальду приставили піку до черева, і він не знав, як від неї ухилитися, бо хазяїн, цей виученик чортів, воістину не давав йому спуску.

Співак виклав всі солодкі гладкі слова, які завчив і вигадав на своєму віку, але дарма. Хазяїн від свого не одступився і сказав:

«Досить просторікувати; добре відшліфуєш, скоріше наточиш. Ти пригощався день і ніч; я тобі подавав краще вино з мого погребу. Так що нічого ухилятися. Якщо в тебе немає грошей, залиш мені свій плащ, тоді я можу почекати деякий час. Але якщо ти порушиш термін, я продам твій плащ з аукціону. Маю надію, що тепер ми розуміємо один одного.

«Ладно, - сказав Грюневальд, - постараюсь допомогти справі».

 

Він сів, дістав свої письмові приладдя, папір, перо, чорнило і склав наступну пісеньку:

 

1

Сьогодні в мандри зрання

Ушкварить я хотів, 

Їй-Богу, мав бажання, 

Прожити без боргів.

За мною тягнеться боржок, 

Та, милий господарю, 

Молю: ну дай ще строк!

2

«З боргами, госте любий, 

Зіб’єшся з шляху ти.

Всі викрутаси кидай!

Спочатку заплати!

А як спішиш ти дуже, 

Свій плащ залиш в заставу, 

І будеш вільним, друже!

3

«Мій кредитор не чуйний, -

Я думав, тремтячи. –

В очах чесного люду

Весь сенс життя – в плащі!

Плащ можуть в Авгсбурзі продать, 

І від насмішок всюди

Я буду потерпать»

4

«Господарю, будь ласка, 

Хоч трішки зачекай!

Я ж винен не багацько.

Фортуна, так і знай, 

Мене чекає вже ось-ось.

Я повернуся скоро, 

Борги віддам, клянусь!

5

«Ні, госте мій безцінний!

Плати, ласкавим будь!

Як чоловік солідний, 

Про жарти ти забудь!

Шануйся, пий і їж ти, 

Тебе я не ображу, 

Та не платити – грішно!»

6

Розсердився господар

І пісеньку урвав.

І вкотре зрозумів я:

Даремно я співав!

Мене господар мордував, 

Та Фуггер благородний

Мене порятував!

7

«Ох, пане милий Фуггер, 

По вуха я в боргах;

При цьому я не флюгер, 

Не викручусь ніяк;

Господар – лютий мов палач, 

Він плащ мій віднімає, 

Й не слухає мій плач»

8

Одначе супостату

Мене не заклювати.

Вніс добрий Фуггер плату!

Тепер мені плювати

На вас, колишній кредиторе!

Я вирвався на волю, 

Й щасливий на просторі.

 

Склавши таку пісеньку, Грюневальд відправився до двору Фуггерів і попросив доповісти про себе пану. Представши перед ним, він поштиво поклонився, а потім сказав:

«Милостивий пане, дійшло до мене, що всемилостивий повелитель князь збирається скоро відбути і повернутися до Мюнхена . А я не можу покинути цього міста, не попрощавшись з вами. Я написав нову пісеньку, і якщо вам буде бажано її вислухати, я б заспівав її наостанок».

«Мій милий Грюневальд я її з задоволенням послухаю. А хто ж тобі буде підспівувати? Клич сюди своїх помічників!»

«Ні, милостивий пане, - відповів Грюневальд, - сьогодні мені прийдеться співати самому; ні бас, ні дискант не допоможуть мені».

«Тоді співай». – сказав Фуггер.

 

І славний Грюневальд заспівав веселим голосом.

Добрий пан зразу зрозумів, яким недугом страждає співак, одначе не повірив, що діла обстоять так погано, як про те співається в пісні, і поспішно послав за шинкарем. Узнавши правду, він заплатив шинкарю по рахунку, викупив плащ Грюневальда, та ще й дав йому достатньо грошей на прожиток; Грюневальд взяв їх з подякою і відбув своєю дорогою.

Цього Грюневальда виручило його мистецтво; інакше прийшлось би співаку залишити свій плащ і подорожувати голяком. По цьому мистецтвом негоже нехтувати.

 

Примітка: Фуггери - в XVI в. багате і впливове сімейство купців і фінансистів із Аугсбурга, які отримали від імператора Максиміліана I, якому вони давали гроші в борг, графський титул. Завдяки своєму багатству Фуггери мали можливість виступати в якості меценатів, покровителів музикантів, архітекторів, поетів. Тут, мабуть що, маються на увазі Антон Фуггер (1493 – 1560), або його брат Раймунд (1489 – 1535).

 

Віршований переклад Г. КАРАНДИ, тексту - КАЛІСТРАТА.

 



м.Бургхейм, Німеччина, 1555 рік

Публікації: Каллистрат

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 24.10.2021 12:06  © ... => Каранда Галина 

Та да )))


Дякую Вам за переклад такої гарної пісеньки, а то Вікрам, точно б лишився якийсь такий недороблений, а  от з нею - повний зеєр гут! )))


Що стосується поетів так то таке з початку світу)))

Наскільки я памятаю, так навіть у древній Скандинавіїї, скальди ділилися на три категорї, від дармового обіду за столом до отримання в нагороду дорогоцінних перстнів.

Тай то: хто - небудь чув як співає голодний соловейко? Отож бо й воно )))

 24.10.2021 09:34  Каранда Галина => © 

О!))) Знайомий текст. А я вже майже й забула)

Серед поетів у всі часи підлиз вистачало!). А "придворний поет" - то вже за означенням професійний підлиза!)