Гера і Зевс - I
розмови богів з рубрики / циклу «РОЗМОВИ БОГІВ»
ГЕРА. З того часу як ти викрав з Іди і привів сюди цього фрігійського хлопчину, ти охолов до мене, Зевс …
ЗЕВС. Геро, ти ревнуєш навіть до цього невинного хлопчика? Я думав, що ти ненавидиш тільки жінок, які сходились зі мною.
ГЕРА. Звісно, що це дуже погано і непристойно, що ти, владика усіх богів, залишаєш мене, твою законну дружину, і сходиш на землю для любовних пригод, перетворюючись то в золото, то в сатира, то в бика. Але ті, принаймні, залишаються у себе на землі, а цю дитину, вельмишановний із орлів, ти з Іди викрав і приніс на небо, і ось, звалившись мені на голову, він живе з нами і на словах являється виночерпієм. Дуже вже тобі не хватало виночерпія: хіба Геба і Гефест відмовились нам прислуговувати? Ні, справа в тому, що ти не приймаєш від нього кубка інакше, як поцілувавши його на очах у всіх, і цей поцілунок для тебе солодший за нектар; по цьому ти часто вимагаєш пиття, зовсім не маючи спраги. Бува, що, покуштувавши лише трошки, ти повертаєш хлопчику кубок, даєш йому трохи випити і, взявши у нього кубок, випиваєш те, що залишилось, коли він пив, прикладаючи свої губи до того місця, якого він торкнувся, щоби таким чином одночасно і пити і цілувати. А на днях ти, цар і батько всіх богів, відклавши в сторону егіду і перуна, всівся з ним грати в бабки, - ти, з твоєю великою бородою! Не думай, що все це так і проходить непоміченим: я все прекрасно бачу.
ЗЕВС. Що в цьому жахливого, Геро, поцілувати під час пиття такого прекрасного хлопчика і насолодитись одночасно і поцілунком і нектаром? Якщо я йому накажу хоча б раз поцілувати тебе, ти більше не будеш мене лаяти за те, що я ціную його поцілунок вище за нектар.
ГЕРА. Ти говориш як спокусителя хлопчиків. Маю надію, що я настільки не втрачу розуму, щоби дозволити торкнутися моїх уст цьому зніженому, жіночному фрігійцю.
ЗЕВС. Шановна, перестань лаяти мого улюбленця; цей жіночний, зніжений варвар для мене миліше і бажаніше, чим … Але я не хочу договорювати, не буду тебе більше дратувати.
ГЕРА. Та мені все одно, хоч женись на ньому; я тільки тебе не розумію, скільки образ ти заставляєш мене зносити із-за твого виночерпія.
ЗЕВС. Так, звісно, за столом нам повинен прислуговувати твій кульгавий син Гефест, який з’являється прямо з кузні, ще наповнений іскрами і тільки що, залишивши щипці, а ми повинні приймати кубок з його милих ручок і цілувати при цьому, - але ж навіть ти, його мати, не з великою б охотою цілувала, коли його лице все в чорній сажі. Це приємніше, чи не правда? Такий виночерпій якнайкраще підходить для бенкету богів, а Ганімеда слід відіслати назад на Іду: він же чистий і пальці у нього рожеві, і він уміло подає кубок, і, це тебе засмучує більше всього, цілує солодше за нектар.
ГЕРА. Тепер Гефест у тебе і кульгавий, і руки його недостойні твого кубка, і вимазаний він сажею, і від вигляду його тебе нудить, і все з тих пір, як на Іді виріс цей кучерявий красень; раніше ти нічого цього не бачив, і ні іскри, ні кузня тобі не заважали приймати напій від Гефеста.
ЗЕВС. Геро, ти сама себе мучиш, - от і все чого ти досягаєш, а моя любов до хлопчика тільки збільшується від твоїх ревнощів. А якщо тобі огидно приймати кубок із рук красивого хлопчика, то хай тобі прислуговує твій син; а ти, Ганімед, будеш подавати напій тільки мені і кожного разу будеш цілувати мене двічі, один раз подаючи, а другий, - забираючи у мене пустий кубок. Що це? Ти плачеш? Не бійся: погано прийдеться тому, хто захоче тебе образити.
Вільний переклад КАЛІСТРАТА.
антична Греція, друге століття н.е.
