Кохліда і Партеніда
діалоги гетерз рубрики / циклу «ДІАЛОГИ ГЕТЕР»
КОХЛІДА. Чому ти плачеш, Партенідо, і звідкіля йдеш з поламаними флейтами?
ПАРТЕНІДА. Це все той здоровезний етолійський солдат, коханець Крокали. Я була нанята Торгом, його суперником, грати у неї на флейті. А він увірвався, побив мене, зламав мої флейти, стіл поміж гостями перевернув, чашу з вином перекинув. А селюка Горга витяг із-за столу за волосся і побив сам воїн, - Дімахом, здається, його звати, - і його товариш по службі, так що і не знаю навіть, чи виживе Горг, Кохлідо, тому що кров у нього з носа сильно текла і все обличчя спухнуло і посиніло.
КОХЛІДА. З розуму він зійшов чи був п’яний і шаленів від вина?
ПАРТЕНІДА. Ревнощі якісь, Кохлідо, і безмірна любов. Крокала, здається, вимагала у нього два таланта, якщо він хоче, щоб вона належала йому одному. Діномах не дав, і вона вигнала його, коли він прийшов, і навіть, як кажуть, зачинила перед ним двері; вона прийняла якогось Горга із Еної, багатого землевласника, який з давніх пір був її коханцем, людину порядну, почала з ним пити. І мене запросила, щоби я їм грала на флейті. Гулянка йшла своєю чергою, я почала награвати щось лідійське, і землевласник уже встав, щоб танцювати, а Крокала плескала в долоні, - все йшло прекрасно. Але раптом чується шум і крик, ламають вхід до двору і зразу ж вриваються чоловік з вісім дебелих молодиків, і в їх числі мегарець. Ну, і все було миттєво перевернуто, Горга, як я і казала, побили і вже лежачого затоптали. Крокала, не знаю як, встигла потихеньку втекти до своєї сусідки Феспіади. Мені ж Діномах вліпив ляпаса і, кинувши переламані флейти, сказав: «Згинь!». От я і біжу розказати про все хазяйці. Селянин теж пішов до міста, побачитись з друзями, щоб вони передали до рук судів цього мегарця.
КОХЛІДА. Отакі-то радості приносять нам любовні стосунки з солдатами: побої і тяжби. При тому, що всі вони кажуть, що вони начальники і тисяцькі, а як тільки треба що-небудь подарувати, так «підожди, - говорять, - видачі, коли отримаю платню, тоді все і зроблю». Та хай вони пропадуть, ці хвальки! Щодо мене, то, право, я добре роблю, що зовсім не пускаю їх до себе. Для мене, нехай це буде рибалка, корабельник чи селянин, все рівно, аби він тільки мало лестив і багато дарував; а ці, що трясуть султанами і розказують про битви, - ні, Партенідо, все це пуста справа.
Вільний переклад КАЛІСТРАТА.
антична Греція, друге століття н.е.
