Вечір набирав обертів. Рожевий захід наполегливо огортав дахи будинків своєю пеленою, небо набирало кровавого наливу, та й сама атмосфера на вулиці була багатообіцяючою. Здається, уже все повітря пропахло дорогою випивкою та сигаретами, а розмаїття довгоногих красунь бавило очі. Шатенки, блондинки, брюнетки, фарбовані та натуральні, з шовковистим волоссям та вишуканими зачісками, на височенних шпильках та у коротких сукнях солодко шепотіли "Візьми...". Молодим кавалерам, як і зазвичай, варто було лише вибрати та посміхнутися. (Постійно дивуюсь як юнакам це вдається, адже відсутність шарму - очевидна).
Молода дівчина, приємної зовнішності спостерігала за цим усім. Музика отруювала барабанні перетинки, проте чомусь саме у той момент її це не хвилювало. Застарілий "клубняк" лунав повз її думки, а внутрішні демони роздирали її невинну душу. Погляд мимовільно затримався на парі, яка виглядала цілком закохано. Хлопець ніжно цілував вушко своєї спутниці, а та невпевненно посміхалася. Таємна спостерігачка перевела подих, заздрісно зітхнула та повернулася до чергового бокалу мигдального вина. Її улюбленого. Кроваво-червоного. Останній бокал був надзвичайно п`янким та солодким. Мабуть, те ж саме серце, яке стікаючи кров`ю тонуло на дні дурманної склянки, надавало випивці неймовірного смаку. Дівчина із жадністю випила останні краплі свого серця та закурила. Тютюновий дим вдарив у голову і гостре сп`яніння не змусило чекати.
Прокинувшись зранку у чужому ліжку з малознайомим чоловіком, дівчина не нервувала. Вона не хвилювалася, не плакала і навіть не картала себе. Нашвидкоруч одягнулася, заколола розтріпане темне волосся та, не прощаючись, впевнено попрямувала до виходу.
Прийшовши додому, брюнетка не зронила ні слова зі своїх п`янких вуст. Головний біль невпинно пульсував у скронях. Проте тепер вона не відчувала болю, який раніше так гостро ядрив її серце. Точніше, вона не відчувала нічого. І тепер вона не зронить ні каплі сльози зі своїх повік, тому що серце її лежить десь глибоко на дні бокалу з кроваво-червоним вином.
