Дощ у місті
з рубрики / циклу «Задощило почуттями...»
Сьогодні надвечір до сірості вицвіла зелень.
Якби не будинки, то вітер би зніс всі дахи.
Десь плівся над хмарами змучений, зморений Червень,
Очей не спускаючи з зляканої череди.
І падали краплі, як сходами, з гілки на гілку,
Перлини на соснах достойні були королів.
І тільки скрипіла самотня сільська бензопилка,
Неначе хотіла примкнути до шуму лісів.
Вищали автівки, на швидкості рвались крізь вітер,
Асфальт був готовий до хмарних відтінків плачу.
А ще по будинках умить поховалися діти.
Не ті уже діти. Вони не радіють дощу…
