Морські розмови
Зефір і Нот
ЗЕФІР. Ні, ще ніколи, з тих пір як живу і дихаю, я не бачив більш прекрасної процесії на морі! А ти, її бачив, Нот?
НОТ. Ні, Зефіре! Про яку це процесію ти говориш і хто брав у ній участь?
ЗЕФІР. Ну, значить ти пропустив найприємніше видовище, яке навряд чи тобі вдасться ще коли-небудь побачити!
НОТ. Я був зайнятий на Чорному морі і захопив своїм подихом також частину Індії, ту, що ближче до моря, тому зовсім не знаю про що ти говориш.
ЗЕФІР. Але ж ти знаєш Агенора із Сидону?
НОТ. Як же, батька Європи. Так що ж?
ЗЕФІР. Так от про неї я і хочу тобі розказати!
НОТ. Чи не проте, що Зевс давно вже любить цю дівчину? Це я і сам давно знаю.
ЗЕФІР. Якщо ти знаєш про любов до неї Зевса, тоді послухай, що було далі.
Європа ходила берегом моря, граючись зі своїми однолітками; Зевс, прийнявши вигляд бика, підійшов до них, начебто для того, щоби погратися з ними. Бик був прекрасний, бездоганно білий, роги красиво загинались, і погляд був лагідний! Він стрибав берегом і так солодко мукав, що Європа вирішила сісти йому на спину. Як тільки вона це зробила, Зевс стрімко побіг з нею до моря, кинувся у воду і поплив. Європа налякана таким обігом справи, хапається лівою рукою за ріг бика, щоби не впасти, а правою стримує розвіяний вітром одяг.
НОТ. О Зефіре, що за солодке та любовне видовище! Зевс, який пливе, і несе на собі кохану!
ЗЕФІР. Але те, що сталося за цим, було набагато разів приємнішим, Нот! Раптом хвилі уляглися, і м’яка тиша спустилася на море; ми всі, стримуючи дихання, як прості глядачі супроводжували цю процесію. Ероти ж, ледь торкаючись води ногами, летіли над самим морем із запаленими факелами в руках і співали весільні гімни. Нереїди винирнули з води, і сидячи на дельфінах, всі наполовину оголені, рукоплескали цій процесії. А Тритони і всі інші морські істоти, на яких можна дивитись із задоволенням, утворили хоровод навколо дівчини. Попереду всіх мчав на колісниці Посейдон з Амфітритою, прокладаючи шлях брату, який плив за ним. Нарешті, на двох Тритонах, лежачи в раковині, їхала Афродіта і осипала різними квітами наречену.
В такому порядку процесія рухалась від Фінікії до самого Кріту. Коли ступили на острів, бик раптово зник, і Зевс, взявши Європу за руку, ввів її, почервонілу з опущеними очима, до диктейської печери: вона вже знала, що її чекало. А ми розбіглися в різні боки і здійняли на морі бурю.
НОТ. Яке ж то було щастя, все те бачити, Зефіре! А я от в той час бачив тільки грифів, слонів і темношкірих людей!
Примітка:
- на закладці «Викрадення Європи». Фінікійська мозаїка, близько 300 року до н.е.
Вільний переклад КАЛІСТРАТА.
антична Греція, друге століття н.е.