Морські розмови
Посейдон і нереїди
ПОСЕЙДОН. Нехай протока, в яку упала ця дівчина, віднині називається на її честь морем Гелли*. А ви, нереїди, візьміть її тіло і перенесіть в Троаду: нехай його поховають місцеві жителі.
АМФІТРИТА. Ні, Посейдоне, нехай вона краще буде похована в названому її іменем морі! Ми зворушені її гіркими стражданнями, що завдала їй мачуха.
ПОСЕЙДОН. Це неможливо, Амфітрито: недобре, якщо Гелла залишиться лежати де-небудь на піску… Вона, як я вже сказав, повинна бути похована або в Троаді, або в Херсонесі. До того ж немалою втіхою для неї буде те, що Іно в найближчий час стикнеться з тими ж стражданнями: переслідувана Атамантом, вона кинеться в море з нависаючих над водою вершин Кіферона, тримаючи в обіймах свого сина. Втім, слід було б спасти її заради Діоніса: адже вона була його нянькою та годувальницею.
АМФІТРИТА. Зовсім не слід спасати цю негідну жінку.
ПОСЕЙДОН. Але ж незручно завдавати жалю Діонісу, Амфітрито!
НЕРЕЇДА. Тоді скажи, Посейдон, чому Гелла упала з барана? Адже її брат, Фрікс, благополучно доїхав на ньому.
ПОСЕЙДОН. Дуже просто! Тому що Фрікс – юнак, і йому вдавалося справлятися зі швидкістю руху, тоді як Гелла, незвична до такого дивного способу пересування, необачно глянула в розкриту під нею безодню і її охопив страх; її кинуло в жар, голова закрутилася від швидкості польоту, руки випустили роги барана, за які вона до того часу трималась, і дівчинка упала в море.
НЕРЕЇДА. Але ж її мати Нефела повинна була допомогти їй, коли вона падала.
ПОСЕЙДОН. Це так! Та Мойра куди могутніша за Нефелу.
Примітка: - «… називається на її честь морем Гелли*» - тобто Геллеспонтом;
- на заставці - скульптурне зображення Амфітрити, доньки морського бога Нерея і Доріди, дружини Посейдона.
Робота Антуана Куазевокса. Мармур. Між 1695 - 1705 роками. Лувр. Париж.
Вільний переклад КАЛІСТРАТА.
антична Греція, друге століття н.е.