І ЖАРТОМА І ВСЕРЙОЗ
оповідки 39 - 46
39.
Приїхав якось до Риму один шваб, і опинився він серед італійців вперше, і налили йому доброго італійського вина, а вина йому не доводилося пити зроду, і не знав він, що це таке. І покликав він хазяїна і спитав його тайком, що це за сік той йому підніс. Хазяїн зметикував, що перед ним за птах, і відповів: «Це сльози Божі». Тоді шваб підняв очі догори і вигукнув: «О Господи, чому ти ніколи не плачеш у нас, в Швабії?»
40.
У одного чоловіка був жар, і він охолоджував його вином. Прийшов до нього другий і говорить: «Хочеш, вилікую?» - «Вилікуй, друже мій, та тільки від жару, а не від спраги – дуже вже гарно холодне вино холодить шлунок».
41.
Один чоловік сказав: «Мене постійно долає спрага». Другий спитав: «Чому б це?» А той відповів: «Варто мені помитись, і мене починає мучити спрага і мучить мене вісім днів підряд, а миюсь я раз у вісім днів».
Є поговірка: кому не спиться, нехай сходить на проповідь, кому не віриться в Господа, нехай відправляється в морську подорож, кому не п’ється, нехай помиється.
Четверта ж думка поговірки стосується дорожнього проведення часу, коли створюють добрі шванки.
Кому не до смаку яблука, той повинен вистригти тонзуру і надіти рясу.
Якщо ти набожний і цнотливий і тебе це обтяжує, вистрижи тонзуру і одягни рясу – і смуток твій миттєво зникне, тому що людей більш розбещених чим монахи не буває.
Але бережи тебе Господь від цього!
42.
Один монах гостював у містянина і служив Господу, але головним чином боровся з нечистою силою. І нарешті він вигукнув: «Відповідай же мені, нечиста сило, як догодити тобі, щоб ти залишила мене у спокої?» І чорт відповідав: «Вибирай одне із трьох. Або согріши з хазяйкою дому, що дав тобі притулок». Монах не захотів цього робити. «Або убий хазяїна». Монах знову відмовився. «Або, - сказав чорт, - напийся доп’яну». «Ладно, - відповів монах, - так тому й бути, нап’юсь».
А коли напився, то согрішив з хазяйкою дому, а коли його застав за цим нечестивим заняттям хазяїн і захотів покарати – убив хазяїна. Так він виконав усі три умови чорта.
Бережи тебе Господь від цього!
43.
Франциск, герцог Міланський, прочув про одного жахливого ненажеру на ім’я Сіфрон і запросив його до столу. І коли той зжер чотири смажених каплуна, чотирьох рябчиків, сорок крутих яєць, фунт залежаного сиру, і багато іншого, чим його пригощали слуги, - і стільки всього, що повірити в таке було неможливо, якби сам герцог не був цьому свідком, - а зжерши все це, і зібравшись додому, він звернувся до герцога з наступними словами: «Всемилостивий пане, найнижче прошу у вас вибачення за те, що я сьогодні був не в ударі і не зміг показати всього, на що здатен. Я зараз трохи нездужаю, а от наступного разу маю надію що не схиблю».
44.
В одного селянина не було нічого, окрім корови. І от одного разу, поки він залишався дома, його жінка побувала на проповіді і почула, як священик оголосив: тому, хто пожертвує корову або ще що-небудь на богоугодні справи, воздасться сторицею.
Повернувшись додому, жінка переповіла це чоловікові і умовила його пожертвувати єдину корову священику, щоб отримати за неї сторицею. Чоловік послухався і відвів корову до двору священика. Священик закрив її в хліву, а через деякий час відправив на випас, зв’язавши її одною мотузкою зі своєю власною, щоб вони потім знайшли дорогу до нього в хлів.
Однак вийшло навпаки, і корова селянина привела корову священика у двір до чоловіка. Увечері священик виявив пропажу обох корів, і йому повідомили, де вони знаходяться. Священик поспішив до селянина і вимагав повернути йому обидві корови.
Чоловік же відповів: «У мене ваших корів немає. Господь Бог повинен був воздати мені сторицею, якщо те, що ви проповідували, правда, а дав мені тільки дві, так що він залишається винен мені ще дев’яносто вісім».
Пішли вони до суду, проте позов вирішили на користь селянина.
45.
Їхав один духовний отець чистим полем, і зустрілась йому назустріч стара жебрачка і попросила заради Христа п’ятака. «Ні, - відповів священик, - це занадто багато». - «Тоді дай мені алтин». – «І це забагато». – «Дві копійки». - «Багато». – «Дай мені хоча би гріш». – «Багато і цього». – «Тоді дай мені своє священицьке благословення». І священик осінив її хресним знаменням.
«Мабуть що, твоє благословення не вартує і гроша, не то ти б і на нього поскупився» - сказала стара і пішла геть.
46.
Один пройдисвіт прибув до Риму і зупинився на заїжджому дворі, що належав німцям, та він і сам був німцем. Увечері за столом він спитав : «Хазяйко, хто б мені допоміг завтра попасти на аудієнцію до папи і поговорити з ним?» Хазяйка відповіла: «Бач чого захотів! Я в Римі вже тридцять років, а жодного разу з папою не говорила, а ти тільки приїхав – і вже хочеш попасти на аудієнцію. Та я б сто гульденів не пожаліла тому, хто приведе мене до папи і дасть мені з ним поговорити!» Постоялець сказав: «Дивись жінко, не зречись своїх слів». - «Та я вже не зречусь», - підтвердила хазяйка. Невдовзі папа був присутнім у соборі на месі. Протиснувся туди і наш пройдисвіт. Коли ж почався обряд святого причастя, він повернувся до дарів і чаші непристойною частиною тіла. Папа помітив його, здивувався і подумав, чи не іншого бува той віросповідання. Коли меса завершилась, папа покликав пройдисвіта до себе і спитав, як розуміти його поводження.
А той відповів: «Так веліла мені поводити себе хазяйка заїжджого двору, в якому я зупинився». Папа послав за хазяйкою і спитав, чому вона навчає своїх постояльців поводити себе настільки нечестиво. Хазяйка побожилася, що вона ні в чому не винна і її оббрехали. Коли ж вона повернулася додому після розмови з папою, пройдисвіт нагадав їй про сто гульденів, і їй прийшлося їх заплатити.
Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.
м. Ельзас, 1522 року