Щоденник чотирилапого бійця
Добро і вірність переможе війну!
І моєму Кінгу
- Ну що давайте знайомитися?.
Звуть мене " Байрактар" .
Як каже наш комбат це мій позивний..а як же!.
Без позивного в нашій військовій справі ніяк не можна ( така вже вона наша армійська традиція ) словом не ми придумали, і не нам відміняти.
У нас тут є " Геракл", " Змій", " Чижик",
" Яструб".. словом прости господи якийсь зоопарк!.
А я як вже було сказано " Байрактар" до того як так назватися, мій позивний був " Паразит" дуже вже в мене характер противний. І ще одне мало не забув.
Я собака!. Такий знаєте справжній алабай.
Великий, кудлатий і сильний хоча всі кажуть що мордою я скидаюся на стафа, а вуха так і взагалі як
У коллі . От і скажіть мені що я за фрукт!?
Хоча я сам іноді до путя не доберу.
Але про все по порядку мене принесла одна бундючна пані ( моя тодішня господиня) пронесла до ветеринара.
- приспіть його!. В ультимативній формі вимагала вона.
- навіщо він хіба виглядає хворим?
Я оглянув його цілком здорове цуценя.
- він не модний! Голос пані прозвучав наче вирок.
Адже я тоді був цуценям і ще не знав що таке зрада.
Мене зовсім не тривожили дивні запахи
Я стрибав, махав хвостом і хотів гратися...
- я купила його на ринку мені підсунули бракованого пса.
плаксиво скривила губи жінка.
- не буває " бракованих "чи ні собак а бувають люди
Які не знають що з ними робити!.
Ветеринару явно не хотілося щоб я постраждав,
- ви забуваєтеся, я буду жалітися на вас і у вас відберуть ліцензію!.
Жінка кулею вилетіла з кабінету..
- ну що брат залишили тебе?
Будемо знайомитися мене Андрюхою звуть.
Я з вдячністю простягнув йому лапу...
З тих пір я став жити у ветеринара,
І мушу вам зізнатися і в цьому були плюси
Мені дозволялося гуляти по клініці, ( я став її повноправним владикою якщо можна так сказати).
Мене тут можна все, мене всі любили ( особливо асистентка ветеринара Таня) . Я дуже любив дружити з нею тому що вона була добра, а ще в кишенях у Тані Я завжди міг знайти якісь смаколики.чи бублики,
Чи сухарики а якщо собачий Бог буде сьогодні в хорошому настрої то міг знайти навіть ковбаску.
Правда хазяїн каже що я не можу їсти з рук у всіх підряд .
Але ж Таня не всі підряд!
І зовсім вона не чужа.
Вона ж Моя Таня!
Та сама Таня яка мене годує,
Та й взагалі пора вже моєму хазяїну зав`язувати з тим холостякуванням! Так думав я
Але ось одного страшного дня прийшла війна..
Стало чутно вибухи,
Над нашими будинками летіли ракети...
Хазяїн подався на фронт але і мене не забув з собою прихопити. Тому що справжні побратими завжди тримаються разом.
До речі саме в нашому батальйоні я дізнався що за річ " побратимство" це коли у тебе є брати, але
Не по крові.. це ті хто заприсяглися бути братами один одному добровільно а не народилися в одній сім`ї.
Таких побратимів мав я цілий батальйон ми боролися завзято й відчайдушно!
І я багато навчився наприклад попереджав хлопців про наближення ворогів чи про обстріли, я не знав як мені вдавалося це відчувати, просто вдалося і все
А одного разу мого хазяїна поранили і він попав у військовий госпіталь,
З собаками туди не можна але я сидів і чекав
І буду чекати скільки треба.
Я ж собака. А залишати свою людину в біді
Це якось не по собачому. Не заведено це у нас.
Бо ще з давніх часів завелося так що деякі люди
Можуть прожити життя без собаки,
За те собака без людини ніяк не може!.
Я заснув, уперше заснув на посту
І почув знайомий запах смаколиків і як
Теплі руки Тані гладять мене по голові..
Таня тепер волонтер
Вона допомагає нам,
Я живу у неї і ми разом чекаємо поки хазяїн одужає.
І знаємо він обов`язково повернеться до нас
Точно знаємо!.