15.10.2013 17:51
для всіх
427
    
  8 | 8  
 © Ірина Затинейко-Михалевич

Шерхливий ранок благодатної осені

Шерхливий ранок благодатної осені
Зашарілий жовтень - невинний дітвак

зеленим олівцем накреслений,

Теплих нот все частіше відчутний брак,

Ще малює - та майже стесаний…

Шерхливо-ніжна замша осінніх рукавичок червоного, аж кровавого кольору сповиває теплотою мої руки. Жовте листя під ногами шарудить і крадькома нанизується на підбори чобіт золотими  обірваними коралями. Але це вже зараз – а ще годину назад, по той бік спітнілих вікон, босі теплі п’ятки торочили краї, так любленого нами карпатського ліжника. (Ти подарував мені його серед спекотного літа, якраз перед нашим святом,  коли повертався з гірського відрядження  і  мовив колись «вічно змерзлим взимку Твоїм нечемним ніжкам»).

Це вже зараз, біжучи вузькою стежкою  поміж ошатних багряних, десь жовто-лимонних, десь корицево-шоколадних, десь полум’яно-рудих відтінків листя дерев, вдихаю таїну ранкового туману, не менш ошатна, омита свіжістю ранкового душу, підбадьорена хула-хупом, окреслена легким золотавим (осіннім) відтінком, такої надокучливої Тобі, помади. Жовтень! Ах! Барви на мені в тон жовтня. Я не загублюсь в ньому  – ні! Я тільки ще один його яскравий  штрих…

А ще декілька годин назад, ми святково спроваджували понеділковий будень за вечерею не вдома, у вподобаній  віднедавна смачній місцині,  мов і не бачились пів віку, відзначаючи лише нам відому пам’ятну дату. І  я, мов зашаріле дівчисько, бігла з роботи на побачення, розстібаючи по дорозі верхній ґудзик ділового, дещо стриманого, піджака…

Це вже зараз  вбігаю у млосне від задухи метро, у дивовижній тісноті майже в акробатичних позах вдаюсь до читання улюбленого журналу, начиненого добірними психологічними термінами, - а ще кільканадцять годин назад ми відбивали у нашому парку ракетками волан, рахуючи до ста кидки, і я обов’язково збивала гру на 97-му рахунку…Щоб після енного разу таки відбити 100 воланчиків. І в Тебе вистачало такту…Я ж – розперезую емоції…

Це вже зараз я п’ю, незрозумілу і несмачну Тобі, другу вранішню каву, яку не перестаєш мені все ж купувати, «перелистуючи»  свіжі сторінки улюбленого літпорталу перед службовими справами, (так приємніше: з поетичного мудрого слова розпочинати робочий марудний день) – а ще кільканадцять днів назад я вболівала подумки за свого невиправного і невтомного Марафонця, який продовжує дивувати мене своєю витривалістю….

Твої шості у житті 42 кілометри є моїми тисячними зболеними хвилюваннями… Твої спітнілі 42 км… – є моїми вичеканими сльозами на фініші. Твої спраглі 42 км… – є моїми вдячними молитвами. Твої амбіційні 42 км… – є моєю терпеливістю… Після Твоїх трьох годин безеперервного бігу, я фінішую також у своїх скажених емоціях, щаслива, що цьому божевільному забігу  прийшов на сьогодні край…Потім ми ще довго спостерігатимемо вдвох, як інші марафонці долатимуть з болем останні кілометри і на сьомій годині забігу…

Це вже зараз я завершую ритмічну, далеко не ділову музику, робочої  клавіатури, а ще на губах не розвіявся Твій найрідніший дотик… А на кухонному  столі залишена Тобою жива есемеска, нашкрябана вночі графітним  олівцем на моєму щоденнику, і прикладена зверху кратиком молочної чиколяди…

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 18.10.2013 10:25  Деркач Олександр => © 

Без зайвих слів - дуже-дуже чудово...

 16.10.2013 10:18  Арсеній Троян 

Такий собі настроєвий образок. Мені не вистачило динаміки

 15.10.2013 23:56  Олена Вишневська 

Дуже приэмно читати, хочеться ще і ще:-)
Така ніжна проза, сповнена щирими почуттями,даруэ неймовірний заряд позитивних емоцій.
І чомусь радісно мені за Вас:-) Бережіть один одного.Це прекрасно:-)

 15.10.2013 23:18  Тетяна Белімова => © 

Ірусю! Почала читати і зрозуміла, як я скучила за твоєю прозою! Захоплююся твоєю мовою - такою виразною, такою багатою, просто соковитою))
Дуже вдало передано настрій буднів і настрій свята, ранку - обіду - вечері))) Цей настрій завжди чудовий, якщо - удвох)))
Дуже рада, що у тебе є І., а в І. є ти!))

 15.10.2013 20:25  Марієчка Коваль 

Сподобалось. Ви так любите писати. Мені ніби всюди тут був теплий шоколад. А в кінці він і виплив)) правда, хай би виплив із монітору також.

 15.10.2013 19:02  Світлана Рачинська => © 

Класно) Ти така ніжна з ціїє золотистою помадою( просто картинка вималювалась!), і з розтебнутим гудзичком... Такі почуття просто рвуться на волю з цих прекрасних і щирих рядочків))) Чудово!Радію за Вас!

 15.10.2013 18:53  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже гарно, тепло написано!
Чудова мініатюра! Отримала задоволення від читання! Приємно...

 15.10.2013 18:14  Володимир Пірнач => © 

Класно.
Дуже спеодобався текст.
Плюсую.
Зараз якщо знайду то закину фотку до тексту :)