Про що плаче дощ
з рубрики / циклу «Мініатюри»
У дитинстві будь-яка пора року приносила свої радості та відкриття, хоча, слід зізнатися чесно, траплялися й маленькі прикрості, що здавалися тоді мало чи не трагедіями. Безумовно, літо завжди було найбажанішим, тому що теплі дні довші, і можна грати на вулиці довше в одних лише майках та шортах. А ще купання, хованки, наздоганялки, футбол і багато чого іншого - відразу все і не пригадаєш. Але раптом серед веселих ігрищів несподівано швидко темніло, хмари брали у полон сонечко і починався дощ. От вже лихо та біда... Доводилося бігти додому і, вмостившись біля віконця з нетерпінням чекати, коли впадуть останні краплі. А дощ все лив і лив, навіваючи смуток і задумливість. Скільки у світі загадкового та незрозумілого, коли ти ще маленький і багато чого не знаєш. Ось, наприклад, дощ... про що він плаче? Хто його так сильно образив і звідки в нього стільки сліз? Цікаво, де він їх ховає... невже в хмарах? Але ж в такому разі вони дуже важкі – то чому тоді не падають на землю? І, до речі, як ці сльози потрапляють туди, нагору? Ах, як хотілося б знайти потрібні високі-превисокі сходи, щоб піднятися на хмару і подивитись самому, що там і як влаштовано. А ще покататися небом на пухнастій хмаринці, роздивляючись, що діється внизу, помахати приятелям рукою і пострибати по хмарі, немов на батуті, весело перекидаючись і пірнаючи в прохолодну пухову перину... Так, тепер вже всі ці відчуття пішли разом зі світлим дитинством. Але досі, дивлячись у вікно на краплі, що падають з небес, ми чомусь сумуємо і мимоволі ставимо собі те давнє запитання: "Про що плаче дощ?.."