Сага про Гіслі
частина VIПророцтво Геста та про побратимство
Жив чоловік на ім’я Гест, (9) він був сином Оддлейва. Він приїхав на тінг і зайняв землянку разом з Торкелем Багатієм. Ось люди із Яструбиної Долини сидять за пивом, інші ж пішли на суд, тому що був якраз судовий тінг. Тут заходить до них в землянку один чоловік, великий базіка, на ім’я Арнор. Він сказав:
- Ну і люди живуть у вас в Яструбиній Долині! Ні до чого вам немає діла, окрім як пити. І ви навіть не хочете прийти на суд, де повинні розбиратися позови ваших людей. Всі так вважають, хоча я один і скажу.
Тоді сказав Гіслі:
- Пішли на суд. Може статися, що і інші говорять те ж саме.
Ось ідуть вони на суд. І Торгрім питає, чи не потрібна бува кому їхня підтримка.
- І поки ми живі, за нами справа не пропаде: зробимо все, що пообіцяли.
Тоді відповідає Торкель Багатій:
- Це неважкі позови, що ведуть тут наші люди. Але ми не забудемо сказати вам, якщо нам знадобиться ваша допомога.
І от починаються поміж людей розмови про те, які прекрасні ці люди і які незалежні у своїх промовах. Торкель спитав тоді у Геста:
- Як ти думаєш, чи надовго вистачить, краси та власної волі у людей з Яструбиної Долини?
Гест відповідає:
- Не мине і трьох літ, як не буде у них однодумства, у тих, хто зараз тримаються разом.
Арнор був при цій розмові, і він біжить до землянки людей із Яструбиної Долини і переказує їм ці слова.
Гіслі на це говорить:
- Він, мабуть, повторює чужі слова. Подбаємо ж про те щоб не збулось його передбачення. І, на мій погляд, найкраще, якщо ми пов’яжемо нашу дружбу більш міцними узами і приймемо всі четверо, обітницю побратимства.
Їм це здалося розумним. Ось ідуть вони на самий кінець коси і вирізають довгий пласт дерену, (10) так, що обидва його краї з’єднуються з землею, ставлять під нього списа з таємними знаками такої довжини, що стоячи можна дістати рукою до того місця, де наконечник кріпиться до древка. Їм, Торгріму, Гіслі, Торкелю і Вестейну, треба було, всім чотирьом, пройти під дерном. Потім вони пускають собі кров, так що вона тече, змішуючись, в землю, викопану з-під дерну, і змішують все це, кров і землю. А потім всі стають на коліна і клянуться мститися один за одного, як брат за брата, і закликають у свідки всіх богів. Але коли вони всі подали один одному руки, Торгрім і говорить:
- З мене досить і того, що я подам руку Торкелю і Гіслі, моїм шуринам. Але у мене немає зобов’язань перед Вестейном.
І він відсмикує руку.
- Ну що ж, і інші зроблять так само, – говорить Гіслі і теж забирає руку. – Я не буду пов’язувати себе з людиною, яка не бажає пов’язувати себе з моїм шурином Вестейном.
Люди надали тому, що сталося великого значення. Гіслі тоді сказав Торкелю, своєму брату:
- Все сталося так, як я і боявся. І ні до чого все те, що ми зараз робили. Я тепер бачу, що чому бути, того не уникнути.
І люди роз’їхалися з тінгу.
Примітки:
9)… Гест, син Оддлейва – знаменитий мудрець і тлумач снів, що згадується в багатьох «сагах про ісландців», особливо в «Сазі про людей із Лососевої Долини».
10)… Ось ідуть вони на самий кінець коси і вирізають довгий пласт дерену…- те, що слідує далі, це класичний опис обряду укладання побратимства.
Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.
Ісландія, X ст. н. е.