11.02.2024 17:52
18+
9
    
  - | -  
 © Ісландські саги

Сага про Хьорда та острів`ян

частини I - IV

з рубрики / циклу «Сага про Хьорда»

I


В часи Харальда Прекрасноволосого (1) була заселена майже вся Ісландія, бо люди, а особливо люди знатного походження, гордої вдачі і з достатком, не бажали терпіти його пригнічення і насильства. Їм здавалося, що вже краще втекти, залишивши свої володіння, чим зносити чиє б то не було свавілля і утиск, хоча б навіть і самого конунга. З таких людей був і Бьорн Золотоноша. Він відплив з Долини Оркадаль до Ісландії і зайняв там землі в Південній Долині Димів – від Ріки Гріма і до Ріки Долини Флокі, і оселився на Золотоношиному Дворі. Були у нього сини: Свартхьовді, Гейрмунд і Тьостольв. Але про них в цій сазі нічого не розповідається.


Старшого сина Бьорна звали Грімкелем. Він був рослим і сильним. Бьорн Золотоноша став великою людиною і розбагатів. Грімкель син Бьорна, посватався до Раннвейг, дочки Торбьорна з Орлиного Бугра, і з нею одружився. Не прожили вони і трьох зим, як Раннвейг захворіла і померла. У них лишилася дочка на ім’я Турід. Вона росла у чоловіка на ім’я Сігурд Рило. Він жив на хуторі, що називався Під Горою. Турід була собою гарна і дуже вправна, але дещо суворої вдачі. Все ж таки її любили.


Примітки:

1)…Харальд Прекрасноволосий …- норвезький король (860 – 940?), при якому Ісландія була заселена вихідцями із Норвегії.



II


Грімкель спершу жив південніше на горах неподалік від Ельвус – Озера. (2) Це місце і донині називається Грімкелів Двір, тепер там вівчарні. У Грімкеля був великий годорд. Був він людиною багатою і могутньою і, як кажуть, не цурався і насильства. Після смерті дружини він переніс двір до Ельвус – Озера: він вирішив, що там землі кращі. Там він і жив до самої смерті. Його прозвали Грімкелем Годі.


У Пасовищній Затоці неподалік від Ельвус – Озера жив чоловік на ім’я Хьогні. Його дружину звали Торбьорг. У них була дочка на ймення Гудрід. Вона була красива, і всі її любили. Хьогні був низького роду, але людина гідна. Торбьорг, його дружина, була більш знатною, але вони жили у добрій злагоді та згоді.


Вальбрандом звали чоловіка, що жив на Широкому Дворі у Північній Долині Димів. Він був сином Вальтова Старого.

Сина Вальбранда звали Торві. У батька був годорд. Торві був людиною розумною, і його всюди знали.

У Вальбранда і Торві ріс Сігурд, син Гуннхільд. Він був родичем Торві. Його називали Сігурд Приймит Торві. Він подавав великі надії і був у всьому вправний.

Була у Вальбранда ще й дочка на ім’я Сігню. Вона вийшла заміж за Торгейра з Середньої Гори, сина Фінна Багача, сина Халльдора, сина Хьогні. До часу цих подій Торгейр вже помер. Їхнього сина звали Грімом. Це був багатообіцяючий юнак, він зростав у матері. Сігню жила на Дворі Сігню неподалік від Широкого Двору. Була вона жінка незвичайна, гостра на язик, гордої та непохитної вдачі. У неї в домі ріс юнак на ім’я Грім. Його прозвали Грім Малюк. Він був прийомним сином Сігню. Він користувався повагою і був людиною розторопною і до того ж розумною.


В Південній Долині Димів у Гаю жив Колль, син Кьяллака. Це був дуже знатний чоловік.


Примітки:

2)…Ельвус – Озеро…- тепер воно називається Озеро Полів Тінгу (Тінгвад – лаватн).




III


Торвальдом звали чоловіка, що жив біля Озерного Рогу в Сорочій Долині. Він був рослий і сильний. Його дружину звали Торгріма, на прізвисько Майстриня. Вона була неабияк обізнана в чаклунстві. Їхнього сина звали Індріді. Він був рослим і подавав великі надії. Торгріма пережила чоловіка. А овдовівши, вона оселилась в Лощині, в Сорочій Долині, розбагатіла там і здобула велику славу.


Розповідають, що одного разу Грімкель Годі поїхав на тінг. Ось якось вийшов він у супроводі багатьох людей зі своєї землянки і пішов прямо до землянки Вальбранда. Вальбранд привітно зустрів його, тому що Грімкель був давно йому знайомий. Вони сідають і розпочинають бесіду. Грімкель сказав:

- Дійшло до мене, Вальбранд, що є в тебе донька на ймення Сігню, незвичайна жінка. Хочу я до неї посвататись, якщо ти віддаси її за мене.

Вальбранд відповідає:

- Нам відомо, що ти з хорошого роду і багатий, та й сам молодець яких мало. Я не буду тобі відмовляти.

Розмова їх закінчилась тим, що Вальбранд обіцяє свою доньку Грімкелю Годі, і весілля призначають через два місяці на Ельвус – Озері.


Торві, сина Вальбранда, на тінгу не було. Повернувшись з тінгу додому, Вальбранд розповів йому новини. Торві відповідає:

- Недорого ви цінуєте мої поради, якщо навіть не вважали за потрібне запитати мене в такій справі. Я ж не думаю, що ти замислив підходящий шлюб для своєї доньки. Мало щастя обіцяє він Сігню, адже цей чоловік старий, та ще й суворого характеру.

Торві сказав тоді вісу:


- Важкі дуже вісті:

Віддана Грімкелю нива гривень. (3)

Волею старого клена

Чвари багать кольчуги (4)

Звідає скоро прикрість

Діброва скарбів (5),

У домі старого мужа

Навіки забуде радість.


Сігню узнала про домовленість і була не дуже-то їй і рада. І коли брат з сестрою зустрілися, Торві сказав, що йому не до душі цей шлюб.

- Ми з тобою любимо один одного, - говорить він. - І мені зовсім не до вподоби, що тебе з усім твоїм добром видають на сторону.

Вона відповідає:

- Я дещо придумала, брате. Не треба розладнувати наше весілля. А я передам право на все моє добро, але з умовою: ти виплатиш все придане, яке дає за мною батько. Сотень двадцять ще напевно залишиться. Хочу я віддати їх тобі в пам’ять про нашу дружбу разом з двома моїми найціннішими скарбами. Один – це гарне моє намисто, а другий – мій кінь Чорногривий.

Торві був радий цьому і став лагідніше з нею розмовляти.


Примітки:

3)… нива гривень…- жінка.

4)… клена чвари багать кольчуги…- клен – воїн; багаття кольчуги – мечі; чвари мечів – битва.

5)… діброва скарбів…- жінка.



IV


Ось готуються люди до весільної поїздки. Серед поважних гостей запросили і Колля з Гаю. Батько з сином просили його очолити поїздку, бо сам Вальбранд був старий щоб їхати, а Торві не захотів. Ось відправились Колль з нареченою в путь, а всього поїхало тридцять чоловік. На ніч вони зупинилися біля Поперечної гори в Південній Долині Димів.


Грім Малюк, прийомний син Сігню, повинен був стерегти там коней. Збираючи їх вранці, він не дорахувався Чорногривого, коня Сігню. Грім пішов шукати його на північ, за горами, в Долині Флокі. Він йшов за слідом на росі. І там, в долині, він знайшов коня в обвалі, мертвого. Він зняв з його ніг пута, що надів на ніч, пішов назад і говорить Сігню, що так, мовляв і так, її добрий кінь загинув. Вона відповідає:

- Це велике нещастя, і, мабуть, воно не до добра. Краще повернутися назад, не хочу я їхати далі.

Колль сказав, що негарно так робити, і що це не причина, щоб їй відміняти таку поїздку. Колль настояв на своєму, і вони їдуть далі і приїздять до Ельвус – Озера. А там вже зібралось у Грімкеля багато гостей. Банкет стояв горою, і все пройшло гарно, честь по честі.


Коли скінчився банкет, Колль і інші гості роз’їхались, а Сігню лишилась і з нею її прийомна мати на ім’я Тордіс і Грім Малюк. Грімкель провів Колля багатими подарунками і по - дружньому з ним розмовляв, а про Вальбранда і Торві думав, що вони відкрито його образили, не приїхавши на весілля. Узнав він і про вісу Торві, але вже нічого не міг зробити. Не склалося згоди між Грімкелем і Сігню. Він хмурився, а вона все більше мовчала. І не йшло у них діло на лад, тому що не було у них спільних друзів, окрім одного Гріма Малюка. Він вмів догодити обом. Так пройшов перший рік.


Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.



Ісландія, X ст. н. е.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!