Сага про Хьорда та острів`ян
частини XXV -- XXVIIз рубрики / циклу «Сага про Хьорда»
XXV
Торбьорг Катла хвалилася, що острів’яни ніколи нічого їй не зроблять. Так вона надіялась на своє чаклування. І коли її похвальби дійшли до острів’ян, Гейр сказав, що це потрібно ще провірити, і невдовзі після тінгу зібрався з одинадцятьма людьми з дому. Торд Кіт теж поїхав з ними. Але, діставшись до долини, вони побачили, що вся худоба відігнана на північ за ту гору, що стоїть між Кольчужною Долиною і Кінцем. Гейр залишив двох чоловіків охороняти човна. Торд Кіт охороняв на носі.
Вийшовши, Торбьорг Катла зразу ж провідала завдяки своєму чаклунству і проникливості, що з Острівця прийшов корабель. Вона сходила за своїм покривалом і почала махати ним над головою. Непроглядна темінь зразу ж окутала Гейра і його людей. Тоді вона, послала сказати Реву, своєму сину, щоби він збирав людей. Зібралось п`ятнадцять чоловік, і вони підкралися в пітьмі до Торда Кота, схопили його і вбили. І він закопаний внизу Коров’ячого Мису. Гейр і його люди добігли до моря. Тут пітьма спала і вони почали знову ясно бачити. Рев і його люди настигли їх, і спалахнула битва. Були вбиті усі, хто приїхав з Гейром, і троє людей Рева. Гейру вдалося сісти на корабель і добратися до Острівця. Він був сильно поранений. Хьорд дуже насміхався над ним з приводу цієї поїздки і говорив, що Гейру зі своїми куди як далеко до Катли. Хельга була вправна лікарка, і вона вилікувала Гейра.
Люди з Острівця були налякані цим випадком. Але як тільки Гейру перев’язали рани, Хьорд сів на корабля, взяв з собою одинадцять чоловік, і поплив до Кольчужної Долини, сказавши, що бажає ще разок помірятися силами з Катлою. Двоє охороняли корабель, а десятеро відправилися за худобою.
Катла знову почала махати своїм покривалом і послала сказати Реву, що цього разу не варто вступати в бій з острів’янами, « коли їх веде цей прекрасноволосий муж, по всьому великий молодець».
Рев прийшов з п’ятьма. Але чаклунство не затьмарило очі Хьорду, і острів’яни пішли, куди хотіли, забили собі худоби, навантажили доверху свій корабель і на очах у Рева і його людей від’їхали на Острівець. На тому й розійшлися.
XXVI
Ближче до кінця літа Хьорд поїхав з двадцятьма трьома людьми до Грязного Двору, тому що Торстейн Бичий Шип хвалився, що Скропна, його прийомна мати, - а вона була чаклунка, - так зачарує острів’ян, що вони нічого йому не зроблять. Висадившись на берег, вони залишили корабель під охороною сімох на воді, а сімнадцять чоловік пішли наверх. На піщаному горбочку за човновим сараєм вони побачили великого бика. Їм захотілось роздражнити його, але Хьорд не велів. Двоє з людей Хьорда повернулись до бика і не послухалися його поради. Бик наставив на них обидва роги. Один з людей Хьорда кинув списа йому в бік, другий – в голову. Але обидва списа відскочили і попали їм прямо в груди, і прийшла до них обох смерть. Хьорд сказав:
- Слухайтесь же мене, тому що тут не все так, як воно здається.
Ось приходять вони до хутора. Скропна була вдома, і з нею хазяйські дочки Хельга і Сігрід. Сам же Торстейн був на літнику в Долині Коров’ячого Поля. Це у Долині Свиней. Скропна відперла всі двері. Вона відвела очі людям Хьорда, так що їм показалось, начебто на лавці де вона сиділа з Торстейновими дочками, стоять три короба. Люди Хьорда почали говорити, що вони, мабуть-що, відкриють ці короби. Але Хьорд не велів. Тоді вони пішли від садиби на північ – подивитись, чи не знайдуть там бува якої худоби. І побачили, як побігла на північ з садиби свиня з двома поросятами. Вони загородили їй дорогу. Тут їм здалося, начебто назустріч їм рухається великий натовп людей зі списами і в повному озброєнні, і свиня з поросятами нагострила в той бік свої вуха. Гейр сказав:
- Пішли до корабля. На їхньому боці перевага.
Хьорд сказав, що його порада не тікати так зразу, не спробувавши щастя. З цими словами Хьорд взяв великого каменя і прибив свиню насмерть. І, підійшовши до неї, вони побачили, що Скропна лежить мертва і біля неї стоять хазяйські дочки, а зовсім не поросята. І тепер, коли Скропна померла, вони побачили, що це не люди йшли їм назустріч, а стадо корів. Вони пригнали худобу до корабля, забили її і завантажили корабель їхніми тушами. Гейр силою забрав Сігрід, і вони відпливли на Острівець. Скропну поховали за Грязним Двором, на шляху до Чотирьох Кінців, в Сропниному Яру.
Торстейна Золотого Гудзика острів’яни не чіпали, тому що у них з ним була таємна угода, що він бере на себе обов’язок переправляти на Острівець усіх бездомних бродяг і розповідати острів’янам про все, що замишляли проти них люди. Він поклявся їм все це виконувати і ні в чому їх не обманювати, вони ж обіцяли його не грабувати.
XXVII
Взимку перед самим святом середини зими вони відправились, числом дванадцять, під покровом ночі в Лощину до Орма. Орма вдома не було: він кудись відлучився у своїх справах. Боллі, так звали його раба, що дивився за всім хазяйством, поки Орма не було дома. Вони зламали кліть, винесли увесь товар і їстівні припаси. Взяли і Ормів ларець, де він зберігав свої скарби, і з усім цим пішли. Справа прийняла поганий оборот для Боллі: адже він не догледів за коморою. Він сказав, що йому тепер потрібно або відібрати у острів’ян ларець, або розпрощатися з життям. Він попросив передати хазяїну, щоб той був на четверту ніч з сімнадцятьма людьми біля корабельних сараїв і притаївся. Затим Боллі зібрався в путь. Від одяг рвані черевики і плащ з простого сукна. Першу ніч він провів у Кольчужній Долині, не заходячи до садиб. Потім він прийшов до Торстейна Золотого Ґудзика і, назвавшись Торбьорном сказав, що він оголошений поза законом і хоче поїхати до Хьорда і приєднатися до його людей. Торстейн Золотий Ґудзик перевіз його на Острівець. Побачивши чоловіка, Хьорд і Гейр віднеслись до нього по-різному. Гейр вважав, що потрібно його прийняти, а Хьорд сказав, що, мабуть, це лазутчик. Все ж таки Гейр наполіг на своєму, і, коли той приніс їм клятви, вони прийняли його до себе. Він багато розповідав їм про те, що робиться на березі, а потім сказав, що хоче спати. Ліг і проспав увесь день. У Гейра і інших ніяк не відкривався ларець, і вони спитали поради у Торбьорна. Торбьорн сказав, що дати таку пораду не важко.
- Там, - сказав він, - немає нічого, окрім різного Ормового інструменту. Орм тільки і бачить для себе збиток від пограбування, що пропав його ящик з інструментом. А я був, - говорить, - на Мошистій Горі, коли стало відомо про це пограбування. Якщо хочете, я віднесу йому ларця.
Гейр подумав, що мало їм прибутку від цього ларця, якщо там нічого немає, окрім інструменту. Торбьорн пробув у них дві ночі і все умовляв віддати ларця. Хьорд був проти того, щоб вони в чому-небудь дослухалися до Торбьорна, і сказав, що, мабуть, не доведуть до добра його поради. Але Гейр наполягав, і вони поїхали вночі вшістьох до корабельних сараїв Орма. Вони витягли ларця на берег і віднесли в сарай, поставивши біля борту Ормового корабля. Тут Торбьорн закричав, щоби люди вставали і хапали крадіїв. Ті, хто був у засідці, вискочили і накинулись на них. Гейр схопив обома руками обломок весла і ним відбивався, захищаючись з великою відвагою. Гейр добіг до свого корабля, але четверо його людей загинули. Орм взяв плоскодонного човна, і вони попливли навздогін за Гейром.
Хьорд сказав у себе на Острівці:
- Гейру, мабуть, знадобиться підмога. Я зовсім не впевнений у цьому Торбьорні.
Він взяв човна і пливе вглиб фіорду, якраз туди, де Орм переслідує Гейра. Тоді Орм зразу ж завернув назад, до берега. А Гейр з Хьордом поїхали на Острівець.
Орм після цього відпустив Боллі на волю і відвів йому землю для хутора, що називається Двір Боллі, і дав усе, що потрібно для хазяйства. Він почав там жити і був багатим та сміливим чоловіком.
Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.
Ісландія, X ст. н. е.