Сага про Хьорда та острів`ян
частини V - VIIIз рубрики / циклу «Сага про Хьорда»
V
Навесні Грім Малюк прийшов до Сігню поговорити і сказав, що хоче поїхати.
- У мене вже сил немає ходити між вами посередником – говорить він, - і, мабуть, що краще вже нам розійтися по-доброму.
Сігню сказала:
- Поговори про це спочатку з Грімкелем і послухайся його поради, це для тебе буде краще за все. Адже я від усього серця хочу, щоб тобі було гарно, а він, здається, теж бажає тобі добра.
Грім так і робить: говорить хазяїну, що, мовляв, хоче від’їхати, якщо той дасть на це згоду. Грімкель відповідає:
- Моя тобі порада, залишайся вдома, і тобі тут буде ще краще, чим раніше. Тобі дуже потрібна Сігню, та й ти нам дуже потрібен, адже завдяки тобі ми стаємо більш привітними.
Грім послухався поради і прожив вдома ще рік, і обидва вони, Грімкель з дружиною ставились до нього дуже добре. А навесні Грім знову почав розмову з Грімкелем, що, так чи інакше, але він поїде. Але Грімкель дуже цього не хотів.
- Тоді посватай мені Гудрід, дочку Хьогні, - говорить Грім, - якщо ти хочеш, щоб я залишився.
Грімкель відповідає:
- Ти, одначе, високо себе цінуєш! Адже ви з нею нерівня: ти бідний, а Хьогні – багач.
Грім сказав:
- Все-таки ти, звісно, зможеш це залагодити.
Грімкель відповідає:
- Можу спробувати.
Ось їде він до Пасовищної Затоки, і його там добре прийняли. Він сватає Гудрід за Гріма.
- Треба сказати про нього, що він і розумний і все у нього як треба виходить. Він буде гарною поміччю в хазяйстві, нічого не промине, що потрібне. Адже ти-то вже старієш, і, по-моєму, це найкращий для тебе зять.
Хьогні відповідає:
- Ти часто краще піклувався про мою честь, чим зараз, але тут вирішувати матері з дочкою.
Грімкель сказав, що їм ні для чого викладати багато добра.
- Мова йде не про більше, чим ти сам готовий дати за дочкою. Чуття мені підказує, що тобі буде чимала користь від Гріма.
Що тут довго розказувати. Закінчилась їхня розмова тим, що Грім оженився на Гудрід.
Весілля зіграли на Ельвус – Озері, і банкет був на славу. Жили вони у згоді. Вони пробули там зиму і були задоволені один одним.
Але навесні Грім з дружиною захотіли від’їхати. Він сказав про те Сігню, а вона просила його поговорити з Грімкелем і сказала, що краще за все, якщо він зробить все за порадою Грімкеля. Ось починає він розмову з Грімкелем, про те, що хоче від’їхати. Той відповідає:
- Думаю, що цього разу буде правильним піти тобі назустріч і дозволити тобі зробити все по-своєму, бо схоже на те, що на тебе чекає удача.
Тоді Грім купив землю на південь від Розщелин, і назвав це місце Грімовим Двором, і з тих пір жив там. Грімкель дав йому все що було потрібним для хазяйства, а Хьогні заплатив за землю. Невдовзі багатство само стало плисти до рук Гріма. Все в нього було наче в двох головах. І скоро він уславився як один з найкращих господарів.
VI
Розповідають, що Сігню, дочці Вальбранда, приснився сон. Їй снилося, що начебто з їхнього з Грімкелем ложа виросло велике і дуже красиве дерево. У дерева було таке коріння що воно простягалося до всіх побудов на їхньому дворі, але начебто воно цвіло не досить пишним цвітом, як би того їй хотілося.
Вона розказала про сон Тордіс, своїй прийомній матері, і та витлумачила його так, що у них з Грімкелем народиться дитина і вона буде знаменитою і достойною людиною. Вона сказала, що це, мабуть, буде хлопчик і багато хто буде звеличувати його за все, що він здійснить.
- Але я би не здивувалась, якщо би він загинув, так і не досягнувши повного розквіту: адже тобі привиділось, що не так пишно цвіло те дерево, як би тобі хотілося. І не скажу, мабуть, що він заслужить велику любов всіх свої родичів.
VII
Через деякий час у Сігню народився хлопчик. Йому дали ім’я Хьорд. Скоро він став великим і красивим, але в одному відставав спочатку: йому було три роки, а він все ще не ходив. Всі дуже дивувалися такому відставанню, адже у всьому іншому він перевершував других своїх однолітків.
Ось одного разу, під час жертвопринесення в капищі на Ельвус – Озері, - а Грімкель старанно приносив жертви богам, - сиділа Сігню посеред світлиці і наряджалася. А її гарне намисто лежало у неї на колінах. Маленький Хьорд стояв біля стовпа, і тут він вперше відступив від стовпа, і кинувся прямо до матері, і тицьнувся в її коліна. Намисто впало і розлетілося на три частини.
Сігню дуже розсердилась і сказала:
- Поганим був твій перший крок, і ще багато таких поганих попереду. Але останній буде гіршим за всі.
Вона сказала вісу:
- На підлогу скарб упав,
На частини розлетівся.
Хто з’єднає ті уламки,
Хто верне мені намисто?
Перший крок твій
Був поганим
Гіршими всі інші будуть.
А останній,
Буде гіршим за всі.
В цей час до покою увійшов Грімкель. Він чув, що вона сказала. Він, мовчки підхопив хлопчика на руки, дуже розгніваний її словами. Він сказав вісу:
- Прикрощі народженого ждуть
Жорстокою Дісою одягу: (6)
Первістка перший крок
Зустрів зловісну промову.
Час прийде – згадається
Ця погроза герою:
Вік людини коротший
За життя злого слова.
Грімкель до того розсердився, що не захотів залишати хлопчика вдома. Він їде до Гріма Малюка і Гудрід і прохає взяти до себе Хьорда на виховання. Вони охоче погодились і були раді взяти його, вбачаючи в цьому для себе подарунок долі.
Роком раніше у Гріма Малюка і Гудрід народився син і йому дали ім’я Гейр. Він скоро виріс великим і красивим і до всього здібним, але все-таки поступався Хьорду. Вони росли тепер разом і незабаром міцно потоваришували.
З того часу Сігню ще більше обтяжувалася своїм життям, і у них з Грімкелем зовсім все розладилось.
Їй знову приснився сон, начебто вона побачила, як і раніше, високе дерево з великим корінням, гіллясте і все у квітах. Знову сказала прийомна мати, що цей сон означає народження дитини, і це буде дівчинка, і від неї піде великий рід, раз Сігню приснилось таке гіллясте дерево.
- А стільки квітів на ньому так це, мабуть, до зміни віри. Буде у її нащадків віра, яку тоді проголосять, і вона буде кращою за нинішню.
Примітки:
6)… Діса одягу…- жінка.
VIII
Після літнього тінгу Сігню почала просити, щоб Грімкель відпустив її на північ провідати родичів. Він згодився, але сказав, щоб вона там залишалася не більше ніж півмісяця. З нею відправилось двоє робітників і Тордіс, її прийомна мати.
Вони поїхали на північ в Долину Димів. Торві зустрів їх дуже привітно і просив Сігню погостювати у нього всю зиму, не то, мовляв, він буде думати, що вона мало його любить. Вона сказала, що її відпустили не більше чим на півмісяця. Торві сказав, що не варто надавати цьому значення, і вона здалася на його вмовляння та наполягання.
Взимку їх почали запрошувати в гості. І коли вони були в гостях на Хуторі, померла раптово прийомна мати Сігню. Її поховали на Пагорбі Тордіс. Це недалеко від Хутора.
Сігню була цим дуже засмучена і поїхала додому, на Широкий Двір. А трохи згодом прийшов їй час народити, і пологи проходили дуже тяжко. Торві розмовляв з нею і сказав, що ніколи і не чекав нічого доброго від її шлюбу і не міг забути цього Грімкелю. Вона ж сказала, що судячи з усього, гірше ще попереду. Вона народила дівчинку, величеньку і міцну. Торві не бажав кропити її водою, допоки не мине небезпека для Сігню. Але та так в ліжку і померла.
Тоді Торві впав у таку лють, що задумав кинути дитину. Він велів Сігурду, своєму прийомному сину, взяти дитину і віднести до Ріки Долини Димів і там втопити. Сігурд сказав, що це було б дуже поганим ділом, але все ж таки не посмів заперечувати Торві. Ось взяв Сігурд дівчинку і відправився з нею в путь. Дівчинка здалася йому красивою, і в нього рука не піднялася кинути її у воду. Тоді він повертає до Двору Сігню і кладе дитину біля воріт, маючи надію, що її скоро знайдуть. А хазяїн, Грім, син Сігню, якраз стояв перед будинком. Він підходить до дитини, бере її на руки і відносить додому. А своїй дружині Хельзі велить здаватися хворою, начебто це вона народила дівчинку. Він окропив дівчинку водою і дав їй ім’я Торбьорг.
Грім, син Сігню, поїхав на Широкий Двір. Він побачив як з двору виходить багато людей. Це йшли за тілом Сігню до могили. Торві сказав Гріму, що його мати померла.
- І я хочу розпорядитися всім, що від неї лишилось. Ми, правда, повинні віддати її добро Грімкелю, але переважно думаємо про тебе.
Грім сказав, що той говорить діло. Потім вони поховали Сігню і розійшлися.
Ось зустрічаються Сігурд і Грім. Сігурд говорить, що не проминути йому гніву Торві, як тільки той узнає, що він зберіг життя дитині.
- Я знаю, що робити, - говорить Грім. – В оплату за щастя, яке ти приніс, я допоможу тобі поїхати з Ісландії.
Він так і зробив. Послав Сігурда на південь до Пісків і дав йому двох коней, одного з усією поклажею. Звідтіля Сігурд і від’їхав.
На другий день прийшов Торві до Двору Сігню і спитав, чому це лежить Хельга, тому що не було чути, що їй прийшов строк родити. Тут він признав дитину, що лежала біля неї і сказав:
- Велика це зухвалість, що ви посміли виховувати дитину, яку я велів кинути.
Хельга відповідає:
- Не чужа ця Гріму дитина, і пробачливо, що він спас її.
Тоді Торві спитав, де Грім. Вона сказала, що він з робітниками. Торві пішов туди і застав Гріма. Торві був у нестямі і сказав що Грім вчинив дуже зухвало. Він спитав, чи знає той що-небудь про Сігурда, - мовляв, Сігурд заплатить за те, що порушив його волю, і покарання було би Грімкелю якраз по заслузі. Грім сказав, що він відіслав Сігурда в Західні Фіорди на корабель.
Це дуже розгнівало Торві. Він взяв дівчинку, але не посмів її лишити життя, тому що умертвити дитину вже окроплену водою, вважалося тоді убивством. Він відносить дівчинку додому і віддає її на виховання одній служниці, але одягу їй для дівчинки не дає і від робіт звільнити не бажає.