Сага про Хьорда та острів`ян
частини XI - XIIз рубрики / циклу «Сага про Хьорда»
XI
Іллугі звали одного чоловіка. Він жив на хуторі Острівець, на Польовому Мисі. Він був сином Хрольва з Козиної Землі, сина Ульва, сина Гріма з Халогаланда. Братом Іллугі був Сьолві, батько Торда, батька Магнуса Священика з Пагорба Димів. Сестрою Іллугі була Халльдора, дружина Гіцура Білого, мати Вільборг, матері Йорунн, матері Гудрун, матері Ейнара, батька Мангуса Єпископа. Іллугі був чоловік рослий і сильний і дуже багатий. Він поїхав на Ельвус – Озеро сватати собі Турід, дочку Грімкеля від першої дружини. Грімкель дав свою згоду, тому що він гарно знав Іллугі. Ось відбулось обручення. Хьорда при цьому не було.
Весілля назначили через два місяці на Ельвус – Озері. І коли підійшов строк, Іллугі зібрався їхати на весілля і взяв з собою тридцять чоловік. Був з ним і Торстейн Бичий Шип з Грязного Двору, чоловік поважний, і Тормод зі Схилу на узбережжі Китового Фіорду. Вони переїхали фіорд біля Кільового Мису, потім поїхали північніше Мшистої Гори, звідтіля вверх мимо Вільборгиного Струмка, звідтіля до Скель Йори, а там до Пасовищної Затоки і до Ельвус – Озера і були там рано – вранці.
Іллугі спитав:
- А де Хьорд? Щось я його не бачу. Чи його не запросили?
Грімкель сказав, що він може прийти і так:
- Я не посилав йому особливого запрошення.
Іллугі говорить:
- Це не діло!
Він їде до Грімового Двору, двері були заперті. Вони постукали. До дверей підійшов Гейр і спитав, хто там. Іллугі назвався і спитав чи вдома Хьорд. Гейр відповів, що той вдома. Іллугі сказав:
- Попроси його вийти, я хочу з ним побачитись.
Гейр пішов у дім і знову вийшов зі словами, що Хьорд захворів і лежить. Іллугі зайшов сам, тому що Хьорд так і не захотів вийти. Іллугі спитав:
- Як твоє здоров’я, Хьорд?
Той відповів, що не так вже й погано. Іллугі сказав:
- Я дуже хочу, щоб ти поїхав зі мною до мене на весілля і заключив зі мною дружбу.
Хьорд сказав, що він міг би це сказати і раніше, якщо йому це так важливо:
- Не хочу я їхати, тому що ти мене в цій справі мало питав.
Так Іллугі нічого і не добився від Хьорда, окрім зарозумілих слів. З тим і поїхав геть. Трохи згодом Гейр сказав Хьорду:
- Нам буде більше честі, якщо ми все-таки поїдемо на весілля. Я піду, приведу коней.
Хьорд сказав, що йому неохота.
Гейр сказав:
- Поїхали! Мені буде радість, а тобі честь.
І ось Хьорд поїхав. Їдуть вони слідом за тими. Іллугі дуже зрадів, коли вони під’їхали, і поводив себе так, як нібито Хьорд і не говорив йому зарозумілих слів. Ось приїхали вони на весілля, і їх там добре зустріли. Хьорд сидів поряд з Іллугі. Банкет видався на славу. Вони поїхали з банкету всі разом і їхали до Вільборгиного Джерела. Там їхні путі розійшлися. Іллугі сказав:
- Тут ми з тобою попрощаємось, Хьорд, і я би хотів, щоб між нами була добра дружба. Хочу подарувати тобі оцього щита.
Хьорд сказав:
- У Гріма, мого прийомного батька, достатньо трісок.
І він сказав вісу:
- Щита нікудишнього, мені в подарунок
Дав гривен дробильник (10).
Цей місяць човна (11)
Самому йому пригодиться.
Нехай цей ділитель кілець (12)
Що любить Хлін полотен (13)
Тримає цей скарб біля себе
До майбутньої бурі багать крові (14)
Тоді Іллугі сказав:
- Ну, прийми від мене в знак дружби це коштовне зап’ястя, якщо ти не хочеш щита.
Хьорд прийняв зап’ястя. Це була добра річ.
- Не знаю, - говорить Хьорд, - чому у мене таке відчуття, що ти не завжди будеш мені хорошим зятем. Але час покаже.
Потім вони роз’їхались без зайвих прощальних слів, але на цей раз мирно.
Приїхавши додому, Хьорд сказав Торбьорг:
- Хочу віддати тобі зап’ястя, яке дав мені Іллугі, тому що я нікого так не люблю, як тебе. Ти ж пам’ятай цей подарунок, коли я помру, бо я знаю, що ти мене переживеш.
Торбьорг відповідає і говорить так:
- Якщо я прочую, -
Що ти і насправді
В полі убитий.
Від зброї загинув,
Задумом розуму,
Таємним совітом
Зумію згубити
Убивцю твого.
Хьорду було дванадцять зим, коли все це відбувалося. Він вже зрівнявся по силі з найсильнішими людьми округи.
Пройшов час. І ось Гейру минуло шістнадцять зим, а Хьорду п`ятнадцять. Він тоді був на голову вище за всіх інших мужів. Ніхто не міг відвести йому очі, тому що він бачив все як є. В нього було прекрасне волосся і велика сила. Він краще за всіх плавав, був до всього здібний. Шкіра у нього була біла, а волосся світле. Обличчя у нього було широке, і риси обличчя великі, ніс з горбинкою, очі голубі і досить великі, і погляд гострий. Був він широкоплечим, тонким в поясі і міцним в грудях, руки і ноги мав стрункі і, одним словом, виріс з усіх боків гарним.
Гейр був не таким сильним, але і йому було мало рівних. Він був до всього здібний, хоча і не міг зрівнятися з Хьордом.
Примітки:
10)… дробильник гривен…- воїн.
11)… місяць човна…- щит.
12)… ділитель кілець…- воїн.
13)… Хлін полотен – жінка (Хлін – ім’я богині).
14)… буря багать крові…- битва (багаття крові – мечі).
XII
Того літа з моря підійшов корабель до Пісків. Хазяїном корабля був чоловік на ім’я Брюньйольв, син Торбьорна, сина Грьотгарда, родом з Віку. На кораблі було тридцять веслярів.
Вони припливли в Ісландію незадовго до тінгу. Брюньйольв поїхав на тінг і жив в землянці у Грімкеля Годі.
Частенько він говорив, що його розбирає цікавість поглянути на Хьорда.
- Мені багато розповідали, - каже він, - про його красу і мистецтво.
І якраз так сталося, що Хьорд приїхав на тінг. Приїхав з ним і Гейр, бо вони ніколи не розлучались. Незвичайна любов була між побратимами, їх ніщо не розділяло – ні слово, ні діло. Вони зустрічаються з Брюньольвом. Вони відразу припали один одному до серця. Брюньольв сказав, що йому не перебільшили ні зросту Хьорда, ні його краси.
- По-моєму, Хьорд, - говорить Брюньольв, - для тебе зараз якраз той час, коли треба їхати до чужих країн і послужить іменитим мужам. Я хочу з тобою подружитись і віддам тобі пів корабля.
Хьорд сказав:
- Чи не надто ти покладаєшся на незнайому людину? Але я, мабуть, відповім згодом на пропозицію. Одначе ж не обіцяю їхати, поки не узнаю, як справи з моїм спорядженням, тому що зараз у мене мало що є.
Гейр сказав:
- Гарна пропозиція, побратиме, і, по-моєму, обіцяє удачу. Я раджу тобі згодитись.
Хьорд сказав:
- Не хочу звертатися за допомогою до Грімкеля.
Гейр сказав, що даремно:
- Адже він тебе любить. Хотів би я, щоб ти був більш зговірливий. І прийми з подякою те, що тобі пропонує Брюньольв.
Ось їдуть вони з тінгу додому. І вдома Хьорд розповів про все своїй сестрі Торбьорг. Вона сказала, що, мабуть, Брюньольв людина благородна.
Гейр все схиляв його до подорожі.
- Хотів би я – говорить, - щоби ти взяв до себе в помічники Хельгі, сина Сігмунда.
Торбьорг відповідає:
- Я б не радила. Мені здається, всі вони, родичі Сігмунда, несуть з собою лише біди. Ніколи я не забуду те горе, що я пережила, коли вони носили мене по дворах.
Хьорд говорить:
- В мене не лежить серце до Хельгі, тому що вони всі були винуватцями найбільшої нашої ганьби. І сказав вісу:
- Чи ві́домі смертним муки гірші,
Ніж в серці Торбьорг?
Брату сама розказала
Сестра про свої страждання,
Коли віддавши Сігмунду
Ауд крижини долоні (15)
Торві прирік сироту
Збирати дворами милість.
Але Хельгі дуже домагається, щоб його взяли, та і Гейр за нього дуже заступається. Так, нарешті, і вирішили, що Хельгі поїде з ними, і Хьорд сказав, що прийде час – вони ще про це пожаліють. Услід за цим Хьорд просить у Грімкеля товару на шістдесят сотень, з них двадцять сотень полосатими тканинами.
Грімкель сказав:
- Ось вони, твоя гординя і жадібність!
Він мовчки вийшов. Але Сігрід, дружина Грімкеля, сказала, що це означає його згоду.
- Бо це не більше того, на що він розраховував.
Грімкель дав весь товар, і вони відвезли його на хутір Під Горою до Сігурда Рила, вийшли того ж літа з Брюньольвом в море і благополучно прибули до Бергена.
Примітки:
15)… Ауд крижини долоні…- жінка (крижина долоні – срібло, Ауд – ім’я богині)
Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.
Ісландія, X ст. н. е.