Пробудження
Част. 15-17, фентезі Глава 15-та
Вона, мабуть, і сама розуміла, що порція отакої "нічого собі" інформації потребує коментарів, і тому не стала чекати запитань.
- ... Ми домовилися, що контактуватимемо з ним через наших наставників: через такий, свого роду міст. До цього ми прийшли одразу після вашого від`їзду, відчувши, - кожен на своєму рівні, - реальну загрозу вашому життю. Рішення об`єднати наші можливості було пов`язане саме з цим. З того, що я дізналася, - крім банального "темні не сплять", - вони, одержимі нещодавнім вторгненням у ваш зі старцем простір, стали ще вправніше готувати свої атаки, обираючи місця, де на них не чекають. - Її думки, здавалося, вели її вбік... Але, по суті, це було важливе нагадування про те, що особливо тепер треба бути напоготові. І продовжила:
- Простір цього будинку зараз, - за моїм запитом, - під захистом Галактичної Федерації Світла (до якої входять і Плеяди), але це, як ви розумієте, не панацея від спроби нового вторгнення. Водночас це дає можливість тобі і шановному старцю не вдаватися до вашого нового каналу зв`язку: просто подумки дозволь йому бути присутнім тут..., і ти почуєш його так само як зараз чую я.
Я відклав на деякий час очікування відповідей на запитання і, використавши підказку тещі, майже відразу почув голос "друга-наставника". Сенс короткого спілкування з ним зводився до такого: "повір і максимально довірся тещі". До того ж в момент спілкування, я, як кажуть езотерики, "увійшов у потік" і, крім слів старця, які звучали в голові, відчув ще один незвичайний посил, суть якого була: "довірся старцю"...
"Коло замкнулося", - промайнула в голові досить поширена фраза. Але, тут же забувши про неї, я задався важливим для мене питанням: "Невже це було моє "вище Я?". Але обміркувати його я не встигав.
Теща ж продовжувала, серед іншого відповідаючи на мої запитання.
- ... Ти ж пам`ятаєш яким ти був... до занурення в подаровану тобі Настею книгу? І чим би тоді закінчилася наша розмова на подібну тему? - Це вже було пряме питання, відповідь на яке вона хотіла чути як "помсту" за шпильку про "мабуть, настав час...".
- Так вже..., - Тільки й сказав я, погоджуючись. Подібна розмова в ті часи, коли я стояв на ідіотських, суто матеріалістичних позиціях, щонайменше призвела б до розриву стосунків із Марією Сергіївною, а можливо (не дай боже) і з Настею.
Чи то відчувши мої думки про неї, чи то не бажаючи залишитися байдужою до цієї частини розмови, Настя сказала:
- Мама якось одразу... ще в ті роки..., попри твої помилки, побачила в тобі величезний потенціал... світла і добра! Водночас - уже на пройденому тобою шляху - вона виявила сліди впливу на тебе чужих, негативних енергій і звернулася за допомогою до свого гуру. Об`єднавши зусилля, вони зрозуміли, що хтось (або щось) регулярно блокував зростання твоєї свідомості; починаючи ледь не з дитинства...
Мене дивувала Настина витримка: вона не тільки не засинала під навантаженням шалених подій цієї доби, а навіть допомагала нам вирівнювати кути дискусії. Мої повіки на жаль давно стали важкими, і я починав боротися з бажанням їх закрити, вона ж трималася молодцем.
- ... Так... отак і було, - продовжила теща. - І складалося так, що з одного боку... був потужний багаторічний вплив на тебе цих, м`яко кажучи, деструктивних сил, що тягнули тебе на дно духовного болота, - а з другого - моє прагнення вказати тобі шлях до істини, але яке ти трактував би, як нав`язування "чужої" моделі світобудови, -.... що призвело б хіба що до прірви між нами... І я була змушена балансувати між: бажанням висмикнути тебе з цієї пастки, твоєю очікуваною негативною психоемоційною реакцією на це і дотриманням "Закону Свободи волі". Але сил мені додали мій гуру і Плеядіанські куратори. З їхньою допомогою я багато чого усвідомила і мусила вийти за рамки обмежень земної матриці та розглядати проблему не тільки в площині боротьби за тебе і ваше з Настею майбутнє, а передусім, - вибач, Насте, - як бій за тебе, Сергію. Тому що твоя душа, з`ясовується, має дуже важливу місію...
Настя подивилася на мене широко розкритими очима, наче побачила прибульця. Я відповів просто - розгубленим поглядом. Теща бачила нашу реакцію, але не зупинялася.
- Я бачила, що з тобою відбувається, але не мала права втручатися, не маючи на це твоєї "доброї волі". Розуміла навіть, що ти б міг загинути під час чергового серцевого нападу, і така "гілка реальності", на жаль, існувала... Щоправда, був і інший - позитивний сценарій, вірогідність якого була набагато вищою(!), але я не знала його походження - від кого (або чого) прийде та допомога! Залишалося чекати... І тільки цієї ночі, в медитації я дізналася, що ти несподівано швидко став виходити з-під впливу потужного, Альфа-драконіанського Угруповання "сірих"! І це - відповідь на твоє запитання: "чому саме зараз": за цю ніч ти став, по суті, іншим, відбулася переполюсовка твоєї свідомості!..
Я, мабуть, перехвалив Настю, і останні слова вона, найімовірніше, не чула. Прикривши втомлені очі та схиливши голову убік ( так що я тепер бачив лише її кирпатий носик, тонке підборіддя та світле волосся, що спадає на руку), вона безтурботно спала. Її мама, вже тихіше продовжувала:
- ... Але в той важливий момент прийшло, на жаль, і усвідомлення загрози твоєму життю, Сергію... А буквально... вже годину тому..., мені надійшла інформація, що "темні", програючи битву за твою душу, захотіли відігратися на вас обох. Фактично в останню мить, - можна сказати дивом, - ми відвели від вас загрозу у ДТП, зруйнувавши приготовану для вас "сірими" найгіршу "гілку реальності". Так..., - заклопотано зітхнула вона, - за окремими епізодами, вони - на крок попереду нас. І це треба терміново змінювати!..
Зараз я міг тільки кивати у відповідь, показуючи, що не сплю... Всупереч величезній важливості інформації, що йшла в мій бік, частину її я починав пропускати. Марія Сергіївна і сама розуміла, що треба дати нам відпочити й тому, вочевидь, так поспішала.
Усе, що було їй сказано, ледве, але вміщалося в моїй "оперативній пам`яті", але на запитання в мене вже просто не було сил. Задати їх я б ще зміг, але ось вислухати відповіді - навряд чи. Тим більше було не до "вечора запитань і відповідей": ситуація вже вкотре вимагала від нас швидких і здебільшого неординарних рішень. Цього разу - для усунення загрози нашим із Настею життям. А якщо ще й довіряти словам тещі - не тільки нашим: у мене, - чи в нас (я почав плутатися), - був зосереджений певний потенціал, від якого чомусь залежав перехід Землі на сприятливіший шлях еволюції.
Глава 16-та
Теща лишалася на місці, занурена у свої думки, тоді як Віктор Петрович допомагав нам влаштуватися в сусідній кімнаті. Його роль цього вечора була для нього не новою. Не раз дружина, проводячи сеанси зцілення, до їх завершення просто падала з ніг, і щоб бодай якось їй допомогти, він у ці дні брав частину домашніх обов`язків на себе. Він не був прихильником езотерики ("у кожного свій шлях", - вважав він), але завжди визнавав її дар, дивлячись на результати... Подбавши про доньку і зятя, він приніс дружині чашку свіжозавареного чаю і, аби не заважати, влаштувався в глибині кімнати.
... На подив, Настя, яка безтурботно спала ще десять хвилин тому, відтепер лежала з розплющеними очима.
- Поспи... ти добряче намучилася сьогодні: спочатку через... мій напад, "швидку" ... потім походи в аптеку... потім... ну, сама знаєш... День був ще той...
- Та... щось сон пішов. Може, виспалася... там у кріслі... - вона слабо посміхнулася, але тут же перемкнулася на завивання вітру поза вікном. - А може через погоду... чуєш, як виє? От і скроні стало підтискати... А ти спи, я тебе скоро наздожену. - Вона підсунулася ближче, акуратно укладаючи голову мені на груди: все ще побоюючись за моє серце. Але воно, дякувати богу, працювало як годинник. Не маючи сил на пошук потрібних у таких випадках слів, я обійняв її однією рукою і заплющив очі...
Марія Сергіївна, відпочивши кілька хвилин, повернулася у медитативний стан. Разом із моїм другом вони продовжували роботу в п`ятовимірному просторі (вище за який вона ще не підіймалася, а старець - "не мав повноважень"), перебираючи найімовірніші сценарії майбутнього, аби уникнути атаки "сірих".
Я стрімко занурився в сон і, - завдяки, мабуть, здібностям старця і тещі, - був свідком їхнього діалогу. Я і спав, і не спав: якісь частини мого мозку і свідомості відпочивали, тоді як інші активно працювали. Цього разу інформація йшла без "картинок", а умовно розділені частини мозку і свідомості начебто виконували свої завдання. І так: я спав, і я все чув.
... Господиня і старець вже понад годину шукали причину нашої вразливості, але до суті не підійшли. Зрозуміло, вони розраховували не тільки на свої сили: до їхніх "послуг" були ресурси їх кураторів. Але від цього їм легше не ставало: діалог із тонкоматеріальними об`єктами - це не просто озвучення запитання, на яке йде зрозуміла аудіо, візуальна або інша відповідь. У тому просторі "запитань і відповідей" використовуються тонкі енергії, що йдуть (якщо говорити про людину) від двох верхніх чакр; причому запит має формулюватися точно, бо Всесвіт не перепитує, а дає відразу "дзеркальну" відповідь. І тому, помилка в запитанні призводить до відповіді, яка може ввести тебе в ступор. І тоді - все спочатку.
До цього моменту я не брав участі в їх діалогах, оскільки в цих питаннях був першачком. Схема, за якою ми мали змогу спілкуватися, була такою: я чув обох, а через те, що мене (точніше, мої думки) - тільки старець, то він же і транслював їх тещі через "місток кураторів"; тещу ж я "чув" через трансляцію старця - у зворотному порядку.
Щоб частини свідомості й мозку, які зараз не спали, не працювали в холосту, я навантажив їх думками, на які до сну не було просто сил. Насамперед я хотів зрозуміти: чи була фраза "довірся старцю" голосом мого "вищого Я" і, якщо - "ТАК", то, що це нам дає? Але я так само усвідомлював, що у нас немає часу з цим розбиратися досконально і шукав швидке, - можливо, неординарне, - рішення...
Зовсім несподівано я раптом вирішив просто "напроситися в гості" до своєї вищої духовної суті!.. Звичайно ж, "просто" - було лише вивертом розуму. Але зараз це було доречно і на певний час він став спільником моєї свідомості.
Щоб спростити входження в контакт (я знав про це зі своєї книжки), мені спочатку треба було: "прибрати внутрішню важливість", заспокоїти розум і, "почувши" тишу розуму, спробувати вловити щось нове, незвичайне... Я майже не ризикував, адже, подібно досліднику, лише мав перевірити свою ідею.
Ґрунтовно продумавши свій намір на отримання результату (уявивши його вже здійсненим), я глибоко вдихнув і, - під`єднавши візуалізацію, - перетворився на птаха, готового злетіти з верхівки гори. Але вже з повільним видихом, я залишив тіло птаха, що почав ширяти, і кинувся вгору на зустріч якомусь яскравому світлу. Усе, що відбувалося, було для мене "вищим пілотажем" - про таке я навіть і не мріяв!..
Впоравшись зі спокусою полетіти надто високо, я ще раз налаштувався на свій намір і, як міг, звернувся до свого Атмана. В цей момент моя "група підтримки" стихла, мабуть, здогадуючись про те, що відбувається, і чекаючи фіналу. Старець залишався на зв`язку, але я його майже не чув, поглинений процесом і потужними квантовими потоками, що йшли від джерела найчистішого світла.
... Відповідь, що надійшла, не була якоюсь реально відчутною або видимою, а знову була ледь вловимою, але зрозумілою. Мій вищий дух передав мені таке: "Відповідь - у сьомій мірності буття і вище". Я не став витрачати час на розшифровку, а вирішив довіритися тещі й чекав, коли відповідь (через старця) стане зрозуміла і їй. Марія Сергіївна, усвідомлюючи свою роль у цьому ланцюгу і, з досвідом взаємодії з вищими силами, одразу звернулася до "кого треба".
Відповідь прийшла тієї ж миті, ніби ТАМ очікували запитання. Вона була такою: "Сірі" випереджають вас завдяки моделюванню ситуацій майбутнього (зі стану сьомої мірності) новими пристроями, на основі тахіонної енергії. Тому їхній розрахунок швидший і точніший". І далі, щось на кшталт рекомендації: "Оптимальне розв`язання проблеми - звернутися по допомогу до ГФС, кораблі якої зараз зі спецмісією на навколоземній орбіті". Тож перевірка моєї іскрометної ідеї відбулася "безболісно" і навіть успішно: я достукався до "вищого Я", а отримана й розшифрована відповідь - дозволила навіть зрозуміти, що нам робити.
Теща не могла заспокоїтися, задаючи собі питання: "Чому таке просте рішення не виникло в її голові або не завітало до "мозкового центру" старця"? На правильну відповідь претендувала така версія: "Вона, засвітившись на радарах "сірих" під час нашого порятунку на дорозі, розкрила свої здібності та привернула увагу ворога, з відповідними наслідками". Інших, більш логічних пояснень я не мав.
- Але як це можливо... тут... у моєму домі - у захищеному ГФС місці? Який же може бути їхній наступний крок... і коли?!!.. - сказав це, вона прикрила очі, готуючи новий запит своїм кураторам, а можливо й до свого "вищого Я".
Розділ 17-й
Погода швидко погіршувалася. На зміну дрібному дощу прийшла злива, а вітер, перетворюючись на ураганний, вже намагався переломити березу, що стояла біля будинку. Блискавки ставали дедалі яскравішими, а час між їхніми спалахами й гуркотом грому звузився до кількох секунд... Щодо змін погоди я більше дізнавався через тещу, - яка періодично нарікала на неї, - ніж відчував їх своїми органами чуття.
Сон уже не був таким міцним: я майже набрався сил і відчував, що ось-ось прокинуся. Настя, яка довго пролежала з відкритими очима, тепер міцно спала, не стурбована навіть початком бурі.
Наша "трійка" продовжувала працювати у тому самому режимі: я - у напівсні; старець - в тещиному тонкому просторі; сама ж Марія Сергіївна - за столом, занурена в медитацію.
Через якийсь час я (через старця) почув відповідь, яка їй прийшла: "Ти ж сама говорила, що "вони не сплять". Не можна їх недооцінювати" ...
- Так... вони "не сплять...", - сумно повторила вона і схоже задумалася.
Я розумів, що був не дуже вдалий час для закриття гештальтів, але все-таки вирішив обміркувати свій контакт з "вищим Я". По суті, поняття "достукатися" було докорінно хибним: наша вища суть завжди відкрита до діалогу; і - я впевнений - навіть дивується: "Чому він мене не чує?". А той факт, що я вже двічі спілкувався з "вищим Я", дедалі більше переконував у тому, що я все ж міг (підсвідомо) надіслати йому запит про допомогу напередодні прибуття старця. І коли мій "вчений друг" слухав тоді мої міркування про це й кивав - це був зовсім не сарказм...
Старець не пропустив повз вуха мої думки, і навіть їх продовжив:
- Я не маю права робити запит на тему душі й твого "вищого Я", тому сприймай мої слова лише як судження, - почав він. - Питання взаємовідносин людини з її Атманом - вельми делікатна тема навіть для багатьох гуру. І відповіді не можуть прийти за запитом від духовних вчителів або, навіть, інопланетних наставників: глибину розуміння цього взаємозв`язку треба вистраждати! І тільки сама людина (майстер), дійшовши до потрібного етапу просвітлення, в змозі пізнати суть такого зв`язку". - Це був гарний спіч. Я ж тішився тим, що майже все зрозумів.
... Хазяйка, нарешті, вийшла з чергового трансу і тепер ми зі старцем могли почути надіслану їй інформацію: "Наша боротьба з ними схожа на перегони, фінал яких залежить від рівня технологій і, можливо, особистих потенціалів... А використання почергово більш прогресивних засобів, по суті, нікому не гарантує перемогу. Шанси в такій дуелі приблизно рівні..., якщо не використати щось абсолютно неординарне". Трансляція від Вищих Сил Світла вийшла дещо сухуватою, - приблизно, як рішення військової ради, - але її суть була гранично зрозумілою: "наші шанси - "50 на 50"".
- ... Не може бути, що технології "світлих" (скажімо, тієї ж Галактичної Федерації Світла) слабкіші або дорівнюють їхнім. Це - нонсенс. Думаю, причина їх періодичних локальних перемог не в цьому. - Сказав я, сподіваючись на підтримку старця. І він мене почув:
- Так, усе вірно... Технології важливі, але проблема куди серйозніша і водночас, - як для "темних", - проста в реалізації. Річ у тім, що їхній найяскравіший представник, Альфа Драконіанське Угрупування, наприклад, вже багато разів за історію порушувало Закони Всесвіту, чого не дозволяють сили "світла". Ще з першого відвідування Сонячної системи вони, під виглядом допомоги, намагалися нав`язати молодому людству свою "мораль", підміняючи рівність і свободу вибору жорсткою диктатурою... Була, щоправда, і певна користь від їхньої присутності: вони, як і інші високорозвинені цивілізації (включно з Плеядами), ділилися з вами частиною своєї ДНК, і кожна людина отримала фрагмент, безпосередньо пов`язаний з їхнім корінням! Правда це - не добре і не погано, а даність, яку треба просто прийняти. Скажу більше, не дивуйся, твоя душа, Сергію, навіть мала втілення в подібному драконіанському тілі...
- Ви хочете сказати, - перебив його я, морщачись, - що серед образів, які мені тоді показували, мав бути ще й "я - рептилоїд"?!
- ... Ні-ні.... І не тому, що це щось ганебне і неприйнятне. З погляду еволюції, все створене у Всесвіті перебуває в балансі, і немає заздалегідь хорошого чи поганого, а є різноманіття їхніх відтінків, і в цьому - гармонія всього сущого! А тоді... я показував тобі образи людей, досвід яких твоя душа обрала лише на це втілення... Життя в тілі драко-рептилоїдної сутності ти проживав дуже давно..., не хвилюйся..., - Спробував заспокоїти він, але мені все одно було якось ніяково.
- ... Насадження своїх методів управління, - порушуючи Закони світобудови, - було в основі їхньої доктрини протягом усіх часів. Я міг би багато розповісти про те, як вони шукали найвпливовіших людей і приводили їх до влади; як добивалися угод з окремими урядами в обмін на свої технології; як десятками (або сотнями) років, шляхом маніпуляцій вводили в оману більшу частину людства...
У цьому місці я дав зрозуміти, що немає часу на вивчення ролі "сірих" в історії Землі, хоча для мене цей екскурс був вельми цікавий! Старець прийняв мої рекомендації й швидко перейшов до завершення:
- ... І тому, "світлі", - навіть маючи більш передові технології, - часто були вразливими через виконання Законів, і, - як ви зараз, - навіть у ролі наздоганяючих. Це, наче... якби загін оскаженілих... первісних людей приспав довірливих інопланетян і захопив їх з бойовим космольотом! Так, потім прийшла б відплата... але за цей час вони могли завдати багато лиха.
Аналогія старця була не з найкращих, але сенс був зрозумілий: технологічно ми сильніші, але вони діють нишком, не гребуючи "ударами в спину". Отже, у нас був варіант отримання допомоги від корабля ГФС, що курсує навколо Землі, та інший (більш невизначений) - скористатися незвичайними можливостями когось з нас! Часу на роздуми майже не було: ми могли отримати нову атаку навіть тут. Мої думки, пройшовши через старця, швидко дійшли до тещі.
- Все вірно, - долучилася до розмови Марія Сергіївна, - навіть якщо є краща альтернатива, у нас немає часу на її пошук. Треба приймати рішення. - Вона піднялася і стала ходити по кімнаті на очах у схвильованого чоловіка. Віктор Петрович, який увесь цей час міг чути тільки її, намагався намалювати в голові хоча б загальну картину того, що відбувається. "Так, схоже, ситуація ускладнюється. Але чим я можу допомогти? Усе це за межами мого розуміння", - подумав він і, підійшовши до дружини, тільки ніжно обійняв.
... Настя трохи застогнала, і підібгавши ноги уві сні, ще ближче притулилася до мене. "Щось її сильно непокоїть, - подумав я, прокидаючись і відчуваючи крапельки поту на її обличчі. - Чи може бути... через нерви загострився майже забутий гастрит? Нехай ще трохи поспить, сон їй зараз тільки на поміч".
Я почувався бадьорим як ніколи, і покинувши на деякий час Настю, повернувся в "куточок" тещі. Її обличчя мені здалося трохи пригніченим, а може просто втомленим, і, поки тесть готував внизу черговий міцний чай, я вирішив узяти керування на себе. Ще не розуміючи, - не вистачало часу розібратися, - як старець впорається з цим проханням, але я впевнено спантеличив його запитом допомоги у ГФС; та попросив тещу розібратися, що не так із Настею.
До цього моменту ми зі старцем, не змовляючись, швидко повернулися до звичної форми сприйняття, і я знову міг його бачити. Майже одразу він доповів про приймання кораблем нашого сигналу і їхню готовність прийти на допомогу. Але вже після передачі наших координат, вже засмучений, він додав:
- На жаль, у них проблеми... Деякий час вони будуть у зоні гравітаційної турбулентності, що виникла з незрозумілих причин... така реальність. Щоправда, судячи зі зменшення потужності гравітаційної хвилі, вони розраховують бути тут уже протягом пів години.
- Так... і ще, - додав він, отримавши ще порцію даних, - вони просять до відновлення системи навігації, регулярно, - кожні десять секунд, - надавати їм наші координати, які зафіксувати не вдається... І оце я беру на себе.
Марія Сергіївна після мого прохання, не кинулася одразу до доньки, а швиденько занурилася в себе і, "повернувшись", промовила:
- Це... щось не звичайне, не характерне для неї... Але я бачу... проблема серйозна... і буде потрібна допомога!.. Попри відпочинок, її сили дуже виснажені. А ці болі, що ниють, у ділянці живота..., - не розплющуючи очей, вона спробувала заглибитися у проблему, але лише тяжко зітхнула.
Стурбована станом доньки, вона, проте, вловила суть "доповіді" старця і знайшла в собі сили розмовляти зараз не про неї, а про найважливіше для усіх.
- Пам`ятаєш, ми казали... що через те, що ти вийшов з-під впливу "сірих", вони вирішили покінчити з тобою... і з Настею... в тому числі? - Я, звісно ж, пам`ятав і кивнув у відповідь. Але зараз я також згадав і свої думки про закладений у нас (можливо, в нас обох) певний потенціал, який був якось пов`язаний із підготовкою Землі до переходу в Сатья-югу...
Вона між тим продовжувала:
- ... Але мене давно мучить питання: якщо їхні плани на тебе провалилися, то чому б їм просто не забути про тебе, і не ризикувати? Адже це не логічно: це не бойовик і не трилер, це - реальність! - Я продовжував уважно слухати, відчуваючи наближення ще однієї розгадки.
- ... Так от, вже перед вашим приїздом до мене почали приходити уривки одкровень... що всі ("Ієрархія Світла", і "темні сили"), знаючи твій потенціал і маючи можливість бачити майбутнє, мали на тебе плани. Одні ("світлі") - щоб спрямувати твою здібність на еволюцію планети, інші ("сірі") - для посилення деградації й, можливо, знищення земної цивілізації. І на тлі цих одкровень мені кілька разів приходила цифра "144"... Вона тобі ні про що не говорить?
- Стривайте... сама цифра "144" - ні, але..., - я не поспішав із відповіддю, перевіряючи свою пам`ять, - так... так, точно, я згадав... Є цифра "144000", що бере свій початок ще з біблії і яку часто згадують езотерики.
- Так-так, молодець... Ти теж згадав... Ці "144000" - кількість освічених людей, яка, - як вважається, - необхідна для сприятливого входження людства в "золоту" епоху Сатья-юга... Так от... цю цифру я пов`язую з тобою!...
- Ви... хочете сказати... що я - один із тих... ста сорока чотирьох тисяч? - моєю першою реакцією була дивна посмішка: я ніяк не асоціював себе з однією з дійових осіб зміни чергового циклу прецесії. Але моя усмішка швидко злетіла під серйозним поглядом тещі.
Старець, який весь цей час мовчав і з цікавістю слухав діалог, раптом заговорив:
- Я трохи відволікся і тільки зараз звернув увагу на те, що буря, яка розпочалася, тепер лютує не з одного боку будинку, і навіть не з двох або трьох. Зараз ваш будинок - єдине місце, де немає урагану: ми в його щільному кільці!
Київ, січень 2024