16.02.2024 10:06
для всіх
23
    
  - | -  
 © April

Пробудження,

Пробудження, Част. 9-11_езотерич.фент

Глава 9-та

Але всі ці міркування, які здебільшого звучали пафосно, були на рівні відчуттів та емоцій, і вже точно не давали підказок на прості запитання: "Що мені робити далі; і як, з урахуванням цих нових знань, вибудовувати стосунки з коханою дружиною, рідними, друзями?".

... Розумні очі наставника були спрямовані прямо на мене і, здавалося, від них ніщо не може сховатися. Завдяки своїм здібностям, - точніше можливостям його, проявленого тут, аватара, - він прекрасно знав мої думки. Можливо, він навіть відчував психоемоційний ланцюжок мого (людини третьої мірності) прозріння на шляху прийняття багатовимірності.

Розуміючи, що я чекаю від нього відповіді на сформульовані в умі питання, він спокійно розпочав:

- Немає нічого дивного у твоїх думках і поведінці... - людини, яка змінює свідомість під час виходу з шаблонів тривимірного сприйняття. Але в цьому процесі людям треба навчитися правильно ставитися до матеріального світу, що їх оточує, до якого привела їх душа для нового досвіду! Багато хто, стаючи на шлях духовного розвитку (навіть майстри), помилково принижують значення матеріального аспекту духовності, витрачаючи життєву енергію тільки на розвиток зв`язку з душею і своєю вищою духовною суттю (Атманом), відриваючись від земного! У той час, як духовна еволюція людини - насправді - починається з пізнання себе: особливостей свого его (яке є у всіх), аналізу реакції на "роздратування" навколишнього світу (вчинків); і насамперед - ставлення до людей, починаючи з найрідніших. Без такого аналізу і правильних висновків неможливий гармонійний розвиток душі й духу; як і виконання душею своєї місії в цьому житті, в цьому тілі...

Його монолог тривав.

- ... А тому..., пропоную зосередитися на наступних, більш приземлених кроках, без яких тобі вже не обійтися... І почну, можливо, не з самого приємного..., але не для того, щоб налякати, а навпаки, - як ти й просив, - "озброїти тебе" необхідними знаннями. Так от..., - не заглиблюючись у деталі, які жодна людина не спроможна досі зрозуміти..., - ми довідалися, що метою вторгнення "сірих" було не завдавання удару мені, як представнику "світлих" сил, - їхньою метою - був ти!..

- Так-так..., - одразу відреагував старець, зчитуючи реакцію з мого обличчя і відчуваючи черговий "вибух" мозку... - ...ситуація виявилася неоднозначною і складнішою, ніж нам здавалася.

Я не міг впоратися з новиною і, відчуваючи зростаюче хвилювання, почав ходити туди-сюди. Я був схожий, мабуть, на дикого звіра, нещодавно позбавленого волі й посадженого у клітку.

Розуміючи, що я можу ще довго не оговтатися від такої "ударної" звістки, він впевненим голосом досвідченого психіатра, продовжив:

- Але немає причин для паніки - ми вживаємо необхідних заходів. І один із них - моє перебування в енергополі Землі продовжено..., щоправда - на невизначений термін. І що ще важливо - мої "куратори" через ускладнення, що виникли, просили по можливості прискорити трансформацію твоєї свідомості. З погляду "Закону Свободи волі" ніхто не має права на будь-чому наполягати, і тому вони використовували таке гнучке формулювання: "за можливості прискорити". Ти, я впевнений, вже сам розумієш для чого це необхідно. Але погоджуватися чи ні - вирішувати тобі.

І тут же прочитавши в моєму погляді швидку відповідь, доповнену кивком, він продовжив:

- ... Я вже казав, що не знаю, чому "світлі" сили та їхні представники - Галактична (Чумацького шляху) Федерація Світла - виявляють до тебе такий підвищений інтерес, але складається враження, що плани на тебе були й в протилежному таборі... На жаль, мої повноваження з цього питання обмежені, і я не можу навіть зробити відповідний запит... - Із сумом, майже по-приятельськи сказав він. Потім піднявся зі свого нового місця і, заклавши руки за спину, - як людина, що змушена щось терміново вирішувати, - став швидко (як нещодавно я) ходити вздовж берега.

- З огляду на те, що залишається мало часу, - і, якщо ти мені довіряєш, - нам треба терміново занурити тебе в особливий стан для введення через підсвідомість програми квантово-енергетичного зв`язку зі мною. Надалі для її активації тобі буде достатньо проговорити лише словосполучення-пароль. Озвучений твоїм голосом пароль буде передано через горлову чакру на важливішу в цьому ланцюзі - чакру третього ока; а вона вже знає, що робити далі... - Старець зрозумів, що знову захопився і вирішив спростити кінцівку:

- ... І це виключить, виснажливе для тебе, астральне переміщення. Тепер у разі потреби, ти навіть без створення наміру або занурення в медитацію, зможеш відчувати мою присутність і, - будемо сподіватися(!), - розуміти мої думки, як і я - твої.

Це було чудовою новиною і прекрасним винаходом наших "братів по багатовимірній реальності": тепер були не обов`язкові мої астральні подорожі, на які вже не вистачало психоемоційних сил. Водночас стара "модель спілкування" зберігалася і могла бути використана, як резервна.


Але мене хвилювало запитання: "Як така "багатовимірна чудо-техніка" може працювати з імовірністю - "будемо сподіватися"?!

Вловивши це цілком логічне запитання, старець пояснив:

- Річ у тім, що я не можу гарантувати стовідсотковий результат, оскільки це абсолютно новий метод, який ще тестується, і в алгоритм якого був закладений чималий досвід практик і медитацій. А його в тебе немає, як і часу в нас на його випробування і доопрацювання. Але вже маючи уявлення про твій потенціал, я впевнений, що все вийде.

Щоправда, трохи подумавши, він додав:

- ... Але будь готовий до того, що перші контакти будуть не такими, як ти їх собі уявляєш. Багато що залежить від твоєї ще слабкої підсвідомості та не до кінця пробудженої шишкоподібної залози - епіфіза.

"Добре так міркувати на його місці... А щоб він заспівав на моєму?". - Ще встигав подумати я. Останні слова старця щодо мого епіфіза я вже чув із якоїсь сюр реальності, яка мене, втім, не турбувала: я повністю довірився своєму новому другові...


Глава 10-та

"Подорож з одного сну, ще глибше, в інший" (а саме така аналогія мені одразу спала на думку), здавалося, тривала лише кілька секунд... Мені навіть здалося, що "досвід не вдався" і мене зараз запустять на друге коло... Але, на моє здивування, людина, що схилилася наді мною, що лежав на незвичайному медичному ліжку, буденно сказала:

- Це все!.. Можете повільно вставати.

Я стартував, мабуть, занадто різко, і він обурено додав:

- Я ж просив - повільно! Тебе може ще сильно хитати. - Повчальний тон людини швидко минув, і він запропонував:

- Ну..., якщо ти так сильно поспішаєш... давай допоможу - стабілізуємо тебе... Розслабся, зроби вдих..., видих... і слухай мене уважно, - почав він, ніби я був його давнім пацієнтом... - Уяви..., що густина твоїх ніг багаторазово зросла і.... з них тепер проростає енергетичне коріння, яке з кожним твоїм видихом дедалі глибше проростає у Землю, спрямовуючись до її ядра... Дихай повільно і глибоко...- "Як на сеансі психотерапії", - подумав я.

Мені не подобався його "диктат", він же, тим часом продовжував:

- ... Коли я дорахую до десяти... це умовне коріння дійде до енерго-центру Землі та, поєднавшись із ним, вирівняє твій захисний энергококон. Ваші езотерики такий процес ще називають "заземленням".

Піднімаючись вже на рахунок "десять", я відчув готовність вестибулярного апарату легко вести мене в будь-якому напрямку.

- ... Так от. Ця, скажімо так, "процедура", - ти маєш рацію, - була короткою насправді, але не настільки... - Людина (швидше за все теж аватар), яка читає мої думки, вказала на настінний годинник.

- Ти ще не готовий до оцінки часу "тут" і "там", і не дивно, що помилився. Минуло три хвилини... І найголовніше... - проведений тест показав, що ти готовий до управління цим каналом майже на 87%".

З урахуванням почутого раніше, я дивився на цей показник вже як на досить високий... Але мене починало "напружувати" спілкування з невідомою особою: бувши порівняно молодий, він дозволяв звертатися до мене на "ти"; і нас, з якоїсь причини, досі не познайомив старець.

- ... Скажу тобі відверто..., - тут я почув і впізнав (ще б пак!) голос старця, але який лунав від медика, що стояв вже спиною до мене, - ... один іспит ти вже не склав! - завершив він.

- Але..., як...? - ледь видавив я, забувши про красномовство, що прокинулося, і впадаючи в ступор. Він повернувся. Переді мною стояв... старець...

Перевтілення для нього було, мабуть, справою буденною, і він не збирався це навіть обговорювати. Я ж, усвідомлюючи свою провину, мучився питанням: "Як я міг так накосячити?!".

- Зустріч із "темною" сутністю мала б тебе навчити, як реагувати на нестандартні ситуації, а особливо на незнайомців... Єдиною і дуже дієвою зброєю тоді були слова із "Закону свободи волі", які, по суті, її обеззброїли... То чому тепер ти вирішив довіритися зовсім незнайомому тобі "об`єкту"?! - Він був злий, але, - як досвідчений педагог, - водночас стриманий. - У такі моменти ти маєш одразу використовувати силу Закону і викликати мене. Зволікання і нерішучість може коштувати тобі життя або полону в енерго-капсулі, що майже одне й те саме. Сили "сірих" значні; і вони не пробачають.

Старець вислухав мої, вже нічого не значущі вибачення і несподівано перевів розмову в іншу сферу. Він чомусь саме зараз, раптом, почав розмову про Настю, а точніше про замовчування нею читання такої самої книжки, котру подарувала мені сама. Це була лише невеличка ремарка щодо того, що це робилося заради мого ж добра, і що причину я дізнаюсь сьогодні від неї самої. Крім цього, має відбутися і важлива розмова, яка "приведе мою сім`ю до якогось важливого підсумку"...

Мені не сподобалася ця недомовленість, майже "туманність", що трохи схожа на прорікання так званих "віщунів", які абсолютно не маючи дару, витягають гроші шляхом маніпуляцій.

- І.... ще, Сергію..., - він уперше назвав мене на ім`я(!), але вимовив це так, наче робив вже багато разів. - Це не зовсім моя справа, але будь, прошу, ввічливим зі своєю дружиною: по-перше, вона на це заслуговує, а по-друге ... - він перервав себе, ніби усвідомлюючи перехід особистої межі.

- ... Утім..., сам усе незабаром дізнаєшся... Просто подбай про неї...

Незвична увага до Насті мене і зворушила, і водночас насторожила. Але на цю його чергову недомовленість я не встиг відреагувати, бо раптом зрозумів, що й сам досі не знаю його імені.

- Вибачте..., а як Я можу до вас звертатися?

- О....в мене багато імен... Причому ти їх усі знаєш. Точніше... мав би знати...

Він загадково посміхнувся і, не чекаючи природного запитання, став повільно перетворюватися на "асистента"!.. Цей його образ нагадував мені чи то відомого всьому світові Авіценну, чи то не менш відомого його послідовника Омара Хайяма; про що я не здогадався першого разу...

На цьому перетворення не закінчилися. Тепер я бачив фараона (можливо, це був Эхнатон, а може й ні), за ним - Джека Лондона (тут помилок бути не могло - я пам`ятав це обличчя), Колумба, когось іще невідомого мені... Образи змінювалися разом із навколишнім оточенням і задніми планами: то це було біля величезної мечеті, як у першому випадку, то - у якомусь палаці Стародавнього Єгипту, як у другому, то - на тлі Біг Бена, як у третьому... Ці об`ємні фрагменти одразу покращували впізнаваність персонажів, роблячи їх майже живими.

Відчуваючи переповнення свого "сховища інформації", і розуміючи, що вже на межі, я нервово замахав руками:

- Досить-досить!!!...


Глава 11-та

Моє напівпрохання-напівкоманда сповільнило ланцюжок перетворень, але не зупинило його повністю...

Переді мною раптом виникло дзеркало. Точніше, такого висновку дійшла втомлена частина мого мозку - неокортекс, що відповідає за розв`язання проблем. Розібравшись із мозком, я виключив ману і переконався, що між мною і старцем немає жодних предметів. Але так чи інакше я бачив свого двійника або... - самого себе!!! Мозок, повільно долаючи втому, намагався міркувати: "Ок... Але якщо це - не дзеркало, то що? Хто?... Але вже точно це - не я (адже Я - це Я)... Та й двох мене в одному місці бути не може!".

Старець, розуміючи мій стан і читаючи думки, проте, не поспішав допомагати чи підтримати хоча б словесно. Ба більше, він ще й повчав:

- ... Ти маєш вже справлятися з перевтомою і засвоювати такі обсяги інформації. Часи моєї "швидкої допомоги" минули. Твій дар, а також введена у твою підсвідомість програма зв`язку зі мною, - у парі з автоналаштуванням енерго-поля, - вже мають давати результат. Треба лише старатися!..

Попри статус "багатовимірного" вчителя, вочевидь, йому теж треба було виговоритися, і я не збирався йому заперечувати. Крім того, я розумів, що за нотаціями ховається його турбота про мене і, можливо, мою другу половинку. Я не перебивав і з нетерпінням чекав, коли він перейде до розкриття ще однієї таємниці, тепер про мого "двійника".


Завершивши настанови, він присів на лавочку і запропонував місце поруч. Прохолодна тінь, що падала на неї від дерева, яке раптово з`явилося, спонукала до приємнішого діалогу. Старець, вже заспокоївшись, дав мені можливість продовжити першому:

- Мені важко приміряти на себе цю нову роль... Ви ж самі говорили, що моя готовність багато в чому залежить від багаторічних практик і розвиненої інтуїції. А з цим, ви знаєте, у мене труднощі... Тим паче ви навіть не натякали, що здатні перевтілюватися в принципі й що раптом почнете в мене на очах перетворюватися на інших, - відомих мені, і не дуже, особистостей... А до речі, чому я бачив саме їх? - Я поставив запитання, але не міг зупинитися повністю. - І ви навіть не обмовилися про введення мені якогось "автоналаштування енерго-поля", яке, як я розумію, має допомагати мені швидко відновлювати сили. - Випалив я у своє виправдання.

- Ну, гаразд-гаразд... Ти в чомусь маєш рацію. Але я - своєю чергою - казав тобі, що в нас обмаль часу! І тому, тобі треба старатися: альтернативи, повір, у нас немає.

Одразу згадавши моє запитання про його ім`я, він відповів, що як такого імені в нього немає і бути не може. Для неодухотворених аватарів воно не передбачене, а істоти високої мірності, які послали його, таким як він, дають лише умовний номер... - Це пролунало майже сумно. - А що стосувалося його "перевтілень", то він почав із того, що в його арсеналі, крім іншого, є дані щодо дванадцяти моїх минулих втілень на Землі. І це стало для мене дуже важливою новиною.

- ... І всі ці особистості - з твоїх минулих життів. В езотериці їх ще називають "аспектами душі". Я хотів запитати: "За яким принципом моя душа їх обирала, і до чого тут тоді "Я" (мій нинішній образ)?". Але старець випередив, бо продовжив:

- ... І тільки твоя душа, плануючи нове втілення і формуючи свої цілі, вирішувала, який досвід і з яких колишніх життів їй знадобляться в цьому. - І додав, - Ну..., якоюсь мірою твоїй душі в цих питаннях допомагало ще й твоє "вище Я"...

Поняття "вище Я" я поки що вирішив залишити без уваги - і так було з чим розбиратися. Ба більше, старець чомусь пропустив другу частину мого запитання: "до чого тут тоді "Я"?". На щастя, за останні кілька хвилин я став почуватися значно краще, а з настанням освіжаючої - від тіні дерева - прохолоди до мене повернулася здатність нормально мислити. І коли я вдруге пропустив через себе новину про аспекти душі, то зрозумів, що мого теперішнього аспекту серед показаних не повинно було бути: не могла моя душа під час підготовки до цього втілення брати досвід із ще не завершеного життя!

Створивши, по суті, сам собі цей інсайд, я тут же подивився на свого друга-гуру, і зрозумів, що він зараз у пастці приблизно тих самих думок. Не бачачи виходу, - мабуть, через відсутність відповіді в Хроніках Акаші, і пригнічений цим він сказав:

- У доступній мені ділянці інфо-поля було всього кілька подібних випадків. А знання щодо них настільки мізерні, що я не маю права їх навіть аналізувати. Скажу більше: найнезвичайнішим для мене було те, що процес показу аспекту з твоїм обличчям я навіть не контролював. У той момент управління, незрозумілим мені чином, перейшло до твого "вищого Я" (що має максимальний пріоритет стосовно тебе - своєї проєкції); роблячи мене лише пасивною ланкою в цьому ланцюзі.

Тут же заспокоюючи мене, а можливо частково і себе, він швидко додав:

- ... Але я точно знаю, що жодної загрози для тебе ця подія не становить. Інакше я про це я б уже точно знав...


Розуміючи, що зараз не найкращий час турбувати старця (думаю, в нього була "пряма лінія з наставниками"), я почав згадувати, що знаю сам про це "вище Я" (або Атман). Моя пам`ять говорила, що це, по суті, мій вищий проявлений дух або вища інстанція моєї душі... "Без склянки горілки не зрозуміти", - подумав би я ще кілька місяців тому; але це було так давно!!!.. А тепер я, - через багато незрозумілих мною обставин, - залучав усі отримані мною знання, щоб проникнути в суть цих понять.

... Ніби повчаючи сам себе, я продовжував: "Це - як моя базова, - батьківська чи що, - духовна частина, наближена до самого Творця. А я нинішній "у цій системі координат" - це така собі триєдність: цієї проєкції мого "вищого Я", мого тіла і моєї душі (симбіозу матеріального і духовного), яка створена для втілення на Землі.

Старець з цікавістю спостерігав за моїми міркуваннями, змінюючи вираз обличчя. Подолавши тимчасовий дисбаланс через недоотримані знання про мій аспект із Хронік Акаші, він дуже повільно приходив до тями.

Здібності старця і моя усвідомленість, яка "проклюнулася", майже зайшли в глухий кут. Подальша спроба розгадати ребус із моїм "двійником" була б значною мірою енерговитратною для нас обох (старець теж не ідеальний) і зрештою - безперспективною. Треба було знайти в собі сміливість визнати це і скоріше вийти з цього, свого роду, Колеса Сансари...

Але замість цього в мій мозок увірвалася нова ідея, і я, підхопившись, знову замаячив перед старцем, який сидів. Це нагадувало поведінку геніального вченого, який працюючи роками над розв`язання проблеми, нарешті відшукав помилку у своїй формулі.

Мої міркування стосувалися все тієї ж зв`язки "моє Я" - "вище Я". Ось мої міркування: "Якщо в роботу старця в потрібний момент втручається моє "Вище Я", чи не значить це, що воно, - як вища інстанція, - могло також, у потрібний момент, ухвалити рішення на відправлення до мене старця?!!.. А якщо йти ланцюжком далі, то можна припустити, що я, - через свою підсвідомість і чакрову систему, - міг навіть послати сам собі допомогу в "образі й подобі" старця!"

На мене, можливо, почав впливати егрегор "Термінатора" і тому я вже остаточно вирішив дати відпочинок мозку й "вийти" з Колеса Сансари. Але, як не дивно, на цей момент старець раптом почав кивати мені, ніби погоджуючись із моїми міркуваннями:

- Я не можу знати напевно, але така гіпотеза мені здається цілком правдоподібною. - В унісон моїм роздумам і ніби жартуючи, промовив він.

Мені було безумовно цікаво й важливо знати, який відсоток жарту був у його відповіді, але старець, який постійно моніторив перебіг часу в обох світах, подав знак, що мені пора.

Попереду була зустріч і важливий діалог із Настею і, як прогнозував старець, не тільки з нею. На мене чекав звичний і багато в чому ілюзорний світ; і в якому, до речі, як і тут, на мене могли полювати.



Київ, вересень 2023

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 16.02.2024 14:31  © ... 

Виклав не в тій послідовності, вибачаюсь перед тими, хто читає!)))