Адріатичне море бере відпустку
з рубрики / циклу «Казки для ДОРОСЛИХ»
Одного разу Адріатичне море зморилось: йому набридли натовпи відпочиваючих по всьому узбережжю від Венеції до Отранто. І, окрім того, воно ображалось, що його зовсім не поважають, - кидають в море різне сміття і навіть справляють малу потребу.
- Стирчиш тут в таку жару, - обурилось море, - працюєш день і ніч, і от тобі подяка! Ну, підождіть у мене! Завтра ж беру відпустку, тоді подивимось, як ви без мене відпочинете.
Воно вирішило провести відпустку в горах і, не відкладаючи, пізньої ночі вирушило в путь. Наступного ранку всі власники пансіонатів, готелів, магазинів, ресторанів, платних пляжів ледве не померли від інфаркту.
- Ми розорені! – у відчаї голосили вони. – Море зникло, тепер всі відпочиваючі розбіжаться.
На це і розраховувало розгніване море.
Одначе, ще ніколи на узбережжі не було стільки народу. Люди їхали з усіх кінців Італії, навіть з-за кордону, щоби подивитись на сухе морське дно. Чого вони там тільки не побачили! Старі черевики, водорості, поклади солі, чудові раковини, не кажучи вже про затонулі човни і кораблі, серед яких були навіть такі древні, як римські триреми і венеційські галери. Почалося справжнє полювання за скарбами: хтось шукав золоті ланцюжки, кільця, браслети, загублені купальниками, хтось – античні амфори, старовинні якоря.
З колишнього берега тисячі машин з’їжджали до колишнього моря, щоб обслідувати колишнє морське дно. Якщо їхати прямо, нікуди не звертаючи, можна попасти до Югославії, де багато красивих міст. І ось вже почалося проектування готелів і станцій обслуговування;у когось навіть виникла ідея для зручності туристів, що направляються в Югославію, побудувати автостраду і залізничну колію.
Між тим Адріатичне море, відпочиваючи в Альпах, дуже сердилось, що ніхто про нього не згадує.
- Раз так, - вирішило воно, нарешті, - я повертаюсь!
Але була і інша причина. Нагорі виявилося дуже незручно. Важко утриматися на горах, якщо ти – рідина. До того ж наближалася осінь, море боялось замерзнути, перетворитися на величезний льодовик і застрягти в Альпах до наступного літа. І тоді воно почало потихеньку спускатися по гірських потоках і ріках, поки не повернулося на колишнє місце.
Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.
Італія, XX ст. н. е.