Телепатія
з рубрики / циклу «оповідання - 3»
- Стій! Стій!! Куди?! Уб’ю! Ти дивись, літає як «шахед» по моїй хаті, ах ти ж зараза, ось я тебе рушником! Уб’ю-ю-ю…! Стоп…куди поділась? Сховалася? Ах ти ж така-сяка, знайшла куди залізти, хоча й товста, як наче гівна об’їлася!
«Ми ним об’їдалися, коли у вас пломбір був по дев’ятнадцять копійок, а зараз воно отруєне!» - почулося мені.
«Господи! – подумав я собі, - як же цей пломбір уже всіх задовбав, наче нічого іншого в житті і не буває. Муха і та…стоп… е-е-е…а-а-а…о-о-о, та не може бути! Слухай, а ти часом не телепатка? Інакше б звідкіля у мене в голові отаке з’явилося? Ти не скажеш?»
«А як ти гадаєш, ми спілкуємось поміж собою?»
«Не знаю, може дзижчанням?»
«Дзижчання, то для вас тупоголових, а між собою ми спілкуємося в інший спосіб що є вищим за ваш».
«Ха, вищі! Вони вищі! Господи ти чув - вони вищі! Куди ми йдемо? Наїдяться нашого гівна і вони – вищі!»
«Подивись на себе в дзеркало – «пінкод ходячий», ви для того і створені, щоб пропускаючи через свій організм отруєні вашою тупістю продукти очищати їх і робити для нас чистими, але останнім часом ви і з цим не справляєтесь, тому ми і відлітаємо з міст услід за тарганами. Ви в цьому світі коли з’явилися? Не знаєш? Ваші вчені ще не придумали? Так от: таргани, які тут живуть вже понад 200 000 000 років, сказали, що за всю свою історію вони таких придурків, як ви, ще не бачили. Яка чортяка вас занесла у цей божий рай? Ти думав? Ні? Отож, «спіноза» недоношений».
«Слухай, а чого це ти ображаєш? Хто тобі дозволив? Ти хоча б щось читала про права людини?»
«Читала і поставила на них свою «крапку».
«Ну так ти ж – муха, а ми – люди, творіння Господа».
«Ага. Коли вас доробляли, Він відпочивав на Мальдівських островах, а мізки вам вже вставляли учні професійного училища, після першого року навчання, мабуть не туди гайки закрутили!»
«А ти те бачила і знаєш?»
«Та весь божий світ спостерігав як ви з’являлися, та й зараз дивиться, і бачить, що ви якось не так приживаєтесь серед нашого довершеного буття, все у вас виходить через дупу».
«Ага. І очищений нами пломбір для вашого десерту, ха!»
«А ти не зловтішайся! Час вже пішов не на вашу користь. Ми-то ще залишимось, а от на вас чекає всесвітній Ш І. І коли ви будете вилітати з його труби у вигляді атомів, згадайте про «святий пломбір», бо кращого у вашому житті нічого і не бувало. Ха-ха-ха! Бувай!»
І муха стрімко вилетіла у розчинене вікно.
А я стояв і думав: «Ну і діла-а-а…! І це ж тільки одна-однісінька муха, а яка розумака! І кому потрібен той Ш І?»
м. Київ, 21 серпня 2025 року.