колись
колись ти згадаєш моє
вічно розкуйовджене волосся
пошрамоване тіло
дивакуватість мого мислення
твоє ім`я на полях моїх коспектів
чорно-білі мої уявлення
проходячи ввечері
знайомими вулицями
парками і скверами
де чергова зима засипле мою
колишню присутність
ти згадаєш мене
у своїй сивій старості
у старих фотокартках
де я любила бути
в обмеженій кількості
згадаєш
як вміла тебе кохати
вслухалась у ритм твого серця
і як дихала в такт
як читала свої неприлизані вірші
намагалась ловити твої думки
щоб зберегти їх навіки
ти згадаєш мене
коли холодного зимового вечора
якийсь недолугий кіт
буде лащитись і нахабніти
так як у своїй самотності
горнулась у твої обійми
в свої двадцять із чимось літ
