Недуга уладів
з рубрики / циклу «Саги Ірландії»
Один заможний улад жив серед гір, в пустельній місцевості. Крунху, син Агномана, звали його. Багатство його сильно виросло, і багато синів було у нього. Але дружина, мати його дітей, померла. Довгий час він жив, не маючи жінки.
Одного разу, коли він лежав у своєму домі, він побачив, як увійшла прекрасна юна жінка; на диво гарними були її вигляд, одяг та рухи. Маха (1) було ім’я жінки, як говорять обізнані люди. Вона сіла на лаву біля вогнища і запалила вогонь. До самого кінця дня залишалася вона в домі, не кажучи нікому жодного слова. Вона дістала квашу і решето і почала готувати їжу і прибирати все в домі. Коли настали сутінки, вона, нікого не питаючи, взяла відро і видоїла корів. Увійшовши знову в дім, вона повернулася у праву сторону, (2) пройшла до кухні, зробила все по господарству і потім сіла на лаву біля Крунху.
Коли всі пішли спати, вона залишилась біля вогнища і потім пригасила вогонь. Потім вона повернулася в праву сторону, підійшла до Крунху, лягла під його плащ і обійняла його рукою. Так і почали вони жити разом, і вона завагітніла від нього. Тепер ще більше виросло його багатство; для неї ж було радістю, що він здоровий і гарно одягнений.
В ті часи в уладів було у звичаї часто влаштовувати зібрання воїнів і свята. На одне з таких свят зійшлися всі улади, чоловіки і жінки, хто тільки міг. (3)
- Я теж піду на свято, як і всі інші, - сказав Крунху дружині.
- Не ходи туди, - сказала вона, - щоб не піддатися спокусі розказати про нас. Знай, що нашому спільному життю – кінець, якщо ти кому-небудь розповіси про нього.
- Я буду мовчати на святі, - відповідав Крунху.
Всі улади зібралися на свято. Прийшов і Крунху разом з іншими. Зібрання виблискувало людьми, кіньми, одягом. Були змагання у бігові колісниць, в метанні списів і підйомі ваги. В кінці свята у змаганні прийняла участь колісниця короля, і його коні перемогли всіх своїм бігом. Тоді зібралися всі співаки, щоб восславити короля і королеву, його філідів і друїдів, слуг і воїнів, а також все зібрання.
- Ще ніколи, - говорили вони, - ми не бачили коней, подібних білим коням короля. Воістину, немає більш швидких коней у всій Ірландії!
- Моя дружина бігає швидше за цих білих коней, - сказав Крунху.
- Схопити цього чоловіка, - вигукнув король, - і не відпускати до тих пір, поки його дружина не з’явиться на змагання!
Його схопили, а король послав людей за жінкою. Вона привітала посланців і спитала, чому вони прийшли.
- Ми послані за тобою, - відповідали вони, - щоби ти викупила свого хазяїна, якого король велів схопити. Бо він сказав, що ти бігаєш швидше ніж білі коні короля.
- Погані справи! – сказала вона. – Він не повинен був так говорити, Але в мене є справедливий відвід: я ношу в собі немовля, і вже близький той час, коли в мене почнуться пологи. (4)
- Немає відводу! – вигукнули посланці. – Він повинен буде померти, якщо ти не прийдеш.
- Прийдеться мені згодитись, - сказала вона.
І вона пішла разом з ними на свято. Всі зібралися, щоб подивитись на неї.
- Непристойно, - сказала вона, - щоби всі так дивилися на мене. Для чого привели мене сюди?
- Щоб ти змагалася в бігу з білими кіньми короля, - була їй відповідь.
- У мене є відвід, - сказала вона, - наближаються мої пологи.
- Занесіть меч над її чоловіком! – вигукнув король.
- Дайте мені хоча б невелику відстрочку, поки я не народжу немовля.
- Немає відстрочки, - сказав король.
- Сором вам, воістину, що навіть відстрочку мені не дали, - сказала жінка. - Це покриє вас великою ганьбою. Пускайте ж ускач коней.
Так і було зроблено. І до кінця забігу вона опинилася попереду коней. Тут вона випустила крик від гострої болі і народила двох немовлят. В муках родила вона двійню – хлопчика і дівчинку Фіал. (5).
Коли чоловіки, що зібралися почули крик цієї жінки, вони відчули, що сили у них не більше, чим в жінці, що народжує дитинку.
- Ця пляма ганьби назавжди залишиться на вас, - сказала їм жінка, - за те, що ви піддали сорому мою честь. Кожного разу, як вашому народу прийдеться тяжко, на всіх вас, скільки б вас не було в королівстві, буде нападати хвороба, схожа на родові муки. І, скільки часу жінка мучиться від родів, стільки буде тягтися і ваше страждання: п’ять днів і чотири ночі, або п’ять ночей і чотири дні, - продовж дев’яти поколінь. (6)
І це виявилось правдою. Така напасть продовжувалась серед уладів з часів Крунху до царювання Фергуса, сина Домнала. (7)
ПРИМІТКИ:
1)…Маха – ім’я древньої богині війни, перетвореної потім в сіду.
2)…поворот направо віщував за кельтськими віруваннями, щастя, вліво – нещастя.
3)…детальний опис такого свята див. на початку саги «Хвороба Кухуліна».
4)…древнє ірландське право визнавало законність відмови в такому становищі.
5)…алегоричні імена, що означали : «правдивий» і «благородна».
6)…можливо, що в основі цього уявлення лежить згадка про древній обрядовий звичай, що називався «кувада» (франц. couvade) і полягає в тому, що чоловік породіллі лягає в ліжко, і робить вигляд, що відчуває муки дітонародження. Звичай цей, явно пов’язаний з матріархатом, зустрічається в Китаї, в Конго, у індійців і інших первісних народів, а також існував у давнину, згідно свідоцтву Страбона, на Корсиці, населення якої було іберійського племені; зараз сліди цього звичаю в Європі знаходяться лише у басків. Цілком імовірно, що він існував у первісного населення Британських островів і що кельти, заставши його там, якщо не перейняли, то своєрідно осмислили у своїх оповідях.
7)…тобто до І ст. н.е., бо Фергус на уладському троні – безпосередній попередник Конхобара. За іншими свідченнями, однак, ця хвороба продовжувала відвідувати уладів і в пізніші часи і могла продовжуватися набагато довше за п’ять днів. Сам Крунху ніде більше не згадується, і час його життя невідомий.
Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.
Ірландія, VIII ст. н. е.