Конан Меріадек
з рубрики / циклу «Легенди Бретані»
В наші дні півострів на північному – заході Франції, що врізається в море, як ніс корабля, називають Бретанню. Але були у цього краю і інші імена. Як сповіщають нам літописці, в незапам’ятні часи Бретань називалась Летавією. В часи Юлія Цезаря, який після довгої війни підкорив всю Галлію і намагався захопити і острів Британію, Летавія почала називатися Арморикою. А про те, як вона отримала свою останню назву, розповідають легенди, зібрані воєдино у середньовічних хроніках.
В 361 році від народження Христа, правитель Британії Максиміан Цезар, багатий і владний правитель, вирішив піти у завойовницький похід. Своїх володінь йому здавалось мало, і вирішив він завоювати Галлію. Спорядив він флот, і переплив протоку, яка відділяє Британію від Галлії і висадився у Арморику. Йому прийшлося битися з місцевими жителями, язичниками. Жителями Арморики правив чоловік на ймення Інбалт. В першому ж бою бритти розгромили язичників, які втекли з поля бою, їхній вождь Інбалт був убитий, а з ним ще п’ятнадцять тисяч воїнів. Максиміан зрадів такій швидкій перемозі і покликав до себе одного із вершників, Конана Меріадека.
- Ми підкорили собі одне із найсильніших королівств Галлії, - сказав Максиміан, - і, можливо, нам вдасться саме так завоювати і інші землі. Поспішімо ж, і візьмемо штурмом міста і фортеці, поки звістка про поразку Інбалта не розлетілася всією Галлією і не заставила язичників з сусідніх земель взятися за зброю. Якщо ми змогли завоювати це королівство, то зможемо підкорити і інші. Але я повинен продовжувати правити Британією, так що завойовані землі будуть належати тобі. Я відняв у тебе батьківщину – так нехай же ця земля буде новою Британією, а ти станеш її королем. Ми заселимо цю країну, після того, як всі жителі будуть перебиті. Поля тут родючі, у ріках водиться багато риби, і лісів багато. Кращої землі немає у світі.
Конан кивнув головою на знак згоди і поклявся Максиміану у вірності. Потім військо вирушило на головне місто редонів, і того ж дня воно було взяте. Чутка про хоробрість бриттів випереджала військо, і жителі покидали міста, де залишалися тільки жінки та діти. Бритти убивали всіх чоловіків і залишали жінок живими. Незабаром все чоловіче населення провінції було перебите. В кожному місті залишалися солдати бриттів. Вони намагалися перетворити всі галльські міста в неприступні фортеці.
А тим часом чутки про завойовників досягли найвіддаленіших куточків Галлії. Всі королі були у страху перед бриттами. Цей страх заставив їх засумніватися у старій вірі.
Максиміан зібрав величезне військо, залучаючи людей багатими дарами. Він зібрався завоювати всю Галлію. А що та частина країни, яку він завоював, була віднині заселена бриттами, він наказав, щоб сто тисяч колонів прибули з острова на континент, а з ними – тридцять тисяч солдат призваних охороняти країну.
Так Арморика почала називатися Бретанню – маленькою Британією, а управляти нею почав Конан Меріадек. Максиміан же відправився у інші області Галлії, і незабаром підкорив усю країну. Потім він відправився до Германії, і після запеклих битв підкорив її собі.
Але в Армориці було неспокійно. Галли і аквітанці час від часу нападали на бриттів. Але кожного разу Конав давав їм відсіч, і сміливо захищав довірену йому країну. Він розташував своє військо у містечку Плугулум, біля ріки Гвіллідон. Пізніше це місце назвали Кермеріадек – місто Меріадека. Оскільки солдатам Конана треба було назавжди оселитися в Армориці, було вирішено, що кожен із них ожениться на дівчині з Британії, щоб діти солдат не змішалися в майбутньому з галлами. Конан послав гінців на острів до Діонота, короля Корнубії, який правив островом у відсутність Максиміана.
У Діонота була дочка Урсула, яка дуже подобалась Конану. Коли Діонот вислухав послів, він відповів, що виконає прохання Конана. Король зізвав до Лондону одинадцять тисяч дівчат із знатних сімей і шість тисяч простолюдинок, які невдовзі відправились на кораблях за море. Однак, не всім подобалась така подорож. Багато хто не бажав розлучатися з сім’ями, з рідною країною. А деякі і зовсім не хотіли виходити заміж і воліли залишатися непорочними. Але всі зійшли на кораблі, що хиталися на хвилях біля берегів Темзи, і попливли до Арморики. Але незабаром здійнявся зустрічний вітер і розкидав кораблі. Більша частина флоту затонула, а ті судна, які змогли утриматися на воді, течія винесла до диких берегів. Всіх, хто зійшов на берег, зустріли дикуни, що проживали в тих землях – гунни і пікти. Побачивши дівчат, що сходили на берег, люті воїни захотіли оволодіти ними, але, зустрівши спротив, розлютилися і перебили їх усіх.
Коли Конан і його воїни узнали про загибель Урсули і інших дівчат, їхній печалі не було кінця. Захотіли вони знову шукати собі дружин у Британії, але на острові залишилось занадто мало дівчат. Не хотів Конан, щоби бритти змішалися з язичниками – галлами і забули свою рідну мову. За його наказом всі галльські чоловіки були вбиті, а галльські жінки стали дружинами або служницями бриттів. А щоб вони не навчали своїх дітей своїй мові і не передали їм язичницьку віру, кожній із цих жінок відрубали язика. Так нащадки Конана і його солдат говорили – і говорять до сьогодні на мові бриттів, яку називають бретонською.
До самої своєї смерті Конан правив Бретанню і охороняв її від ворожих набігів. За наказом Конана в кожному місті були збудовані церкви, і завойована країна уже ні в чому не поступалася Британії. І місцеві правителі віднині стали першими християнами, могутніми і сильними воїнами і ні в чому не поступалися іншим королям.
Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.
Бретань, V - VI ст. н.е.