Шурчина математика
з рубрики / циклу «ПРОЗА»
Щастить тому Борису! Має сестричку, тільки на два роки молодшу від нього. Правда, Тетянка вередлива, ябеда та ще й ревуля. Та Борис каже, що він з тим дівчиськом не водиться. Ще й бабуся в них є. Мала Тетянка завжди з бабусею. А це означає, що Борису з нею клопоту мало.
У Толі немає бабусі. Точніше, є, але вона дуже далеко, аж у Білорусі, тому й приїжджає рідко. А Шурка, його братик, такий малий. За Толю молодший аж на чотири роки. Скільки себе пам`ятає Толя, йому доводиться возитися з тим малюком, бо тато на роботі, а мама постійно зайнята по господарству. Тільки Толя збереться погуляти на вулицю, мама тут як тут, підсовує йому Шурку. Приходиться возитися з ним цілий день. Спочатку з коляскою, потім з візком... Товариші на вулиці насміхаються, прозивають нянькою. Біда та й годі!
Думав, як у школу піде, то від Шурки відкараскається, та де там. Тільки закінчуються у Толі уроки, Шурка ходить за ним хвостом з пальцем у роті. Пробував давати стусана - жаліється мамі, а утекти від того малого пронири не завжди вдається. Мамі, знову таки, насвистить, і буде Толя мати проблеми. Іншими словами, з Шуркою одні неприємності.
А й хитрий малий росте, світ таких не бачив. Мамин підлиза! Розрюмсається, пожаліється на Толю, і мама вже його по голівці пестить, цукерку підсовує, гроші на морозиво дає. А Шурка тільки тихенько посміхається. Правда, Толі також дають гроші на морозиво, але купивши, доводиться ділитися з Борисом, бо все одно виклянчить. Були гроші та й немає.
А в малого завжди повно копійок. Певно, виросте банкіром. Адже у Шурка будь-коли можна позичити десять, двадцять чи тридцять копійок, тільки віддавати доведеться з відсотками. Не лише Толя, а й інші діти позичають у нього. І спробуй не віддай, здійме такий галас, нажаліється скрізь і всюди. Краще з ним не зв`язуватися.
Тепер ще й нові проблеми. Шурка пішов до першого класу. Толя зітхнув з полегкістю. Та не тут-то було - мама знову нав`язала молодшого, допомагати йому з домашніми завданнями. Спочатку справи йшли добре. Толя ще й Бориса підключив до цієї роботи, а Шурка виявився здібним учнем і виконував домашні завдання з задоволенням. Але, як не дивно, математика Шурці давалася важко. Не вмів він приклади розв`язувати, хоч як «учителі» не билися над ним. Поки вистачало пальців на руках і ногах, ще справи просувалися так-сяк, але недовго, бо скоро пішли приклади з десятками. Шурка рюмсав, а Толя не міг вирватися погуляти на вулицю ні на хвилину. Поки одного разу у Бориса не з`явилася чудова думка.
Той день нічим не відрізнявся від інших Шурка швидко, як завжди, виконав вправи з письма, цілком пристойно, хоч і трішки по складах, прочитав текст про рідну школу і безнадійно засів біля підручника арифметики. Толя з погано прихованим роздратуванням у голосі якось по-старечому почав:
- Скільки буде: п`ятнадцять плюс тридцять п`ять?
Шурка з розпачем уп`явся на велику муху, що дзижчала та билася об скло. Борис потім розказував Толі, що й сам не знає, як до нього дійшло таке просте, як здавалося тепер, вирішення цієї проблеми. Він підійшов до Шурки зовсім близько і майже пошепки запитав:
- Скажи мені, Шурко, а скільки буде: п`ятнадцять копійок та ще тридцять п`ять копійок?
І Шурка миттєво, не відриваючи погляду від дурної мухи, відповів:
- П`ятдесят копійок?
Толя від здивування роззявив рота, а Борис, гордий сам за себе, продовжував, поглядаючи у підручник:
- А якщо до сорока восьми копійок, що в тебе залишаться в кишені, мама додасть тобі ще двадцять три копійки?
- Сімдесят одна копійка, - випалив Шурка, машинально засовуючи руку до кишені.
Тут вже і Толя, відіпхнувши свого товариша, підступив до звеселілого Шурчика і промовив:
- В тебе було п`ятдесят копійок, але ти загубив двадцять п`ять копійок у траві... Що тоді?
Рішуча відповідь першокласника пролунала несподівано:
- Я шукатиму ті гроші до ночі, поки не знайду!
- Після миті збентеження, Борис зловтішно промовив:
- Ти не знайдеш, бо Тетянка давно підібрала їх і витратила на льодяник! Кажи, скільки в тебе залишилося!
- Тридцять одна копійка, - губи в Шурка затремтіли і на очах з`явилися сльози, - але я все одно розкажу мамі...
Приклади того дня Шурчик зробив дуже швидко, і «вчителі» могли по праву пишатися здібностями учня та своїми методами навчання. Проблем з математикою після того більше не було. Скоро Шурка взагалі буде обходитися у приготуванні уроків без братової допомоги. Але на все свій час. А поки, якщо прислухатися до гомону в Шурчиній кімнаті, можна почути такий звичайний тепер діалог:
- В тебе було сімдесят копійок, Тарас віддав тобі борг тридцять п`ять копійок, але ти купив собі морозиво за шістдесят копійок. Що лишиться в тебе?
- Сорок п’ять копійок, - відповідав бадьоро Шурка, - тільки Тарас мені винен ще десять копійок, за відсотки.
Де Ви пропадали? Знову з білим братством воювали? А за відсотки може й рекет наїхати! :)))
Падала від сміху.