Моя математика
Верлібр
З кимось шукаю точку дотику.
З кимось обходжу гострі кути.
З кимось разом беру інтеграл
І шукаю границю послідовності.
Намагаюся не прямувати до нуля.
Для когось розхитую маятник.
А хтось непохитний, наче експонента.
Малюю віршами кардіограму синусоїд.
Підношу до степеня людські чесноти.
Додаю почуття і віднімаю напругу.
А іноді сама цю напругу створюю,
Множачи непорозуміння,
Йдучи паралельними шляхами.
І шукаю тепло під коренем.
Та чи варто боротись з лімітами
І прагнути досягти максимуму?
Не знаю. Векторів багато.
Базис – у мене – один.
А множина чужих світів нескінченна.
Є аксіоми, які неможливо порушити.
А є теореми – ще спробуй їх довести…
Не завжди виходить переконливо.
Та, попри все, я таки люблю математику.
І все чекаю, коли нулик
Перетвориться на одиничку.
********************
Мені зсередини не видно, чи зрозуміло вийшло. Як що – питайте. Постараюсь пояснити.
Лубни, 24.01.2012