Пандемія
Фантастика
Він був дещо старшим за неї, тому пам’ятав ще інші часи. Часи до пандемії. Коли люди вільно ходили вулицями, віталися за руку, пили воду з однієї склянки, цілувалися врешті-решт. Зараз це здавалося фантастикою. Кожна сім я жила в ізольованому боксі. Їжу виготовляли в лабораторіях і розвозили роботи. Одяг, спецовочні костюми, тепло, воду – все забезпечували роботи. Люди радо перекинули на незграбних залізяк турботу про свій комфорт, а самі переселилися в Інтернет.
Там вони й познайомились. Вона послала йому відредаговану в фотошопі фотографію, але чомусь наївно вірила як у його занадто ідеалістичні погляди на життя, так і в мускулатуру, що красиво обвивала його тіло на моніторі. Познайомились на сайті, спілкувалися – закохувались – в асьці. Тут же вирішили й одружитися. Скликали віртуальних гостей, зайшли у віртуальний ЗАГС, ввели свої паролі на віртуальному свідоцтві. Кожен біля свого монітору випив по келиху синтетичного шампанського. Інакше не можна – пандемія. Тепер вони одна сім’я і мають жити в одному боксі.
По кожного з них приїхала машина. Захисний костюм, протигаз - і можна вперше в житті вийти на зелену траву під відкрите небо. Пару кроків - і ввічливий робот відкриває дверці автомобіля. Кількасот кілометрів курного шляху (там же віруси, мікроби – бр-р-р) – і кожен з них під’їжджає до спільної нової домівки. До житлових будинків прибудовано довгий очисний коридор. Всі ступені захисту: дезактивація, дегазація, дезінфекція. Перед дверима вони нарешті зустрілися: однакові плащі, чоботи і однакові сірі очі в скельцях протигазів. Зайшли в свій бокс. Кожен – в окремий душ. Нарешті можна побачити живого коханого. Крок назустріч.
– О, Боже, що це?!
– Ти підсунула чуже фото?!
– Ти теж!!!
– Ти мені не подобаєшся!
– Взаємно!
Вони дружно стукали кулаками в замкнені двері боксу. Хоча добре розуміли – назад дороги немає. Ззовні – пандемія. А вони – сім’я. «Ячейка» суспільства в самому буквальному сенсі цього слова.
Вона отямилася перша. Відійшла від дверей і оглянула кімнату.
– Заспокойся. Тут два комп’ютери. Так що нічого не змінилося. Жити можна.
Як добре, що є Інтернет!
