24.12.2011 21:35

-

382

2 | 2

 © Саша

Петрикові пригоди

Третій розділ

Даринка Коровайна, або про що буде третій розділ

Першого вересня учні не вчаться – вчителі розказують їм все про школу. 

І Петрика з Іваном теж вела їхня вчителька, Світлана Григорівна. 

Вона сказала, що зараз їм треба стати по двоє. Петрик, зрозуміло, став в пару з Іваном, своїм першим шкільним другом. 

На першому поверсі вчилися молодші класи, а на другому й третьому – старші. 

Петрику дуже сподобалося в школі, хоч його недавній сон і не став реальністю, але недарма він так хотів у школу! Петрик навіть не хотів іти додому, але довелося. 

В наступні дні, коли розпочалося навчання, Петрик уже не так горів бажанням іти до школи. 

Першого вересня був понеділок, а в п’ятницю на перерві Петрик з Іваном побачили одну драму. 

- Ти винна мені цукерку! Не забула?!, запитав якийсь хлопчик в дівчинки. 

- Ні, не забула, - сказала та, -але зараз її в мене немає. 

- Брешеш!, - сказав хлопчик. 

- Ні! – відповіла дівчинка. – Я хотіла взяти, але… 

Але вона не договорила, бо хлопчик її пхнув зі словами: 

- Я бачив у тебе сьогодні цукерку! 

- Так, вона в мене була, але… 

На цей раз її перебив Петрик. Бо він голосно чхнув. Хлопчик, що пхнув дівчинку, кудись втік. 

- Ви хто? Точніше, ви мої однокласники, але ваших імен я ще не знаю. 

- Я – Петрик Галушков. 

- А я - Іван Кіт, - відповіли хлопці, допомагаючи дівчинці встати. 

- А ти ким будеш? - запитав Іван у дівчинки ( він був з почуттям гумору ). 

- Даринка Коровайна, - сказала та. – Цей хлопчик запропонував мені цукерку. Я, звичайно, взяла, - продовжила Даринка. Тепер він вимагає її назад. 

- А що ти хотіла сказати, коли я тебе перебив, - запитав Петрик. 

- Я хотіла сказати, що то була не моя цукерка, її мені дала подруга, щоб я роздивилася малюнок. 

- Не знаю, як ви, але я особисто розповім про нього вчительці. – сказав Іван. – хто зі мною? 

- Петрик і Даринка підняли руки. Вони були «ЗА». 

літо 2011