Рейс № 169
Тісне провінційне містечко. Автовокзал на шість платформ. Приміщення вокзалу наповнене життям, рухом… Працює лише одна каса. На вікнах квіти у горшках. Пташка. Вона з захопленням перестрибувала з квіточки на квітку, активно крутячи своєю голівкою. Потім полетіла у куток на зелену штучну рослинку. Від її руху, квітка так тремтіла, що здавалося от-от впаде.
- Гав! Гав!
- Цвірінь!
Пташка спустилась на підлогу між кріслами для пасажирів у так званому «залі для очікування». Ніби дражнила пса, що не зміг би туди добратись. Та йому було байдуже.
- Гав!
- Хто впустив собаку!
Пес сховався за рядами. По брудній підлозі бігали діти. Люди стояли в черзі за білетами. Хтось був втомлений, хтось – роздратований.
- У Вас не буде тридцять копійок?
- Цвірінь! Цвірінь!
- Ма-ма…
Сміх дітей. Метушня. Хтось захворів. Кашляє.
- Ма…
- Один квиток, будь ласка…
- Холодно сьогодні.
Всі чимось зайняті: розмовами по телефону, чергою, чеканням…
- … ти мені не сказав. Чому я не знала про неї? Ти мене не любиш…
- Цвірінь!
- Ма… Хоцю пеценьку.
- Ма, а Ваня штовхається…
- Гав!
Здається у собаки є господар. Вона вибігла на вулицю за чоловіком.
- В касі продовжується продаж білетів на рейс № 169 за маршрутом…
- Цвірінь!
Ця квітка в кутку стала їй зручною домівкою. Може, в неї там гніздо.
«Коли ти наодинці, всі навколо золото ординці, у чужій хатинці. Ти на одинці-і і…»
- Можна придбати на завтра білет…
- Так. Через п`ятнадцять хвилин мій автобус. Вже чекаєте? А я внучку гостинця везу…
- Ма-а!
- А ну заспокоїлись! Я сказала перестаньте бігати! На вас люди дивляться, як ви себе поводите?..
- Бж-ж-ж-жи-и.
- Привіт! Теж на село їдете?
- Привіт. Їду. Приїжджала в гості. У внука день народження сьогодні…
Знову бігають діти.
- Дай пеценьку!
- У тебе своя є…
- Тихо. Скоро вже поїдемо.
- Бдзи-и-инь!- у жіночки впав візок і зляканий горобчик пурхнув під стелю.
- Ой! Злякалась.
- Бж-ж-ж-жи-и.
- Що це? Ремонт роблять?..
Все наче крізь призму туману… Лише фрагменти…
- Від четвертої платформи відхотить автобус рейсу № 169…
