
«Тринди: Абсолют І»
© Двірний Сергійабсолютна точка зору –
абсолютний простір
час
і смерть…
абсолютна точка зору –
абсолютний простір
час
і смерть…
сон:
явою не обмеженої уяви
химерний час…
немає тоншої різниці
ніж
одне рівне одному…
обмиє всі слова
письменник
вкладе на смерть
у труни книг…
любов –
прив’язаності гріх
що душу в тілі
ув’язнила…
не входиш
не виходиш
та трапишся тим
ким завжди і був…
цілком невідмінне
те, що є
від того, чого немає…
складені долоні –
знак рівняння
мовби стало два
одним…
сансара –
світ в якому все
одне від одного
залежне…
в долі
час і простір
злиті воєдино
шкіцом одного…
я рівне я:
нічого немає
крім самостійного я…
навкруг
нічого явного
що не було б
розіпнутим Христом…
поза яви
уява беззмістовна
як речення без слів…
хто втямить
як створив себе самого
й світ –
той стане Богом…
Бог світ створив
бо світ і в світі все
для Бога безпричинні…
хто переклався
з часу в мить
той вже від всього
відв’язався…
спасінню
особистому не бути:
від себе спасся Спас…
нам смерть потрібна
лише як засіб
щоб усунути чуже…
в ненависті
всі замки́ з ламкого скла
а ключі – залізні…
всі стоти
рівні вічності душею
а тілесно – часу…
один дорівнює один:
час –
перспектива миті в миті…
ставати кимсь
когось робити з себе –
суть відпадання в гріх…
у просвітленні
все ясно
як один дорівнює один…
на розсіяності
винятково
зосереджений святий…
особа та єдиність
не сумісні:
сумісність їхня –
смерть…
всі війни –
тільки в голові
а мир –
лише на кладовищі…
не чекай від мене правди
Боже
а чекай лиш співчуття…
підхопило естафету листопада
небо
сипле сніг…
чорним снігом
замело планету
стала круглою Земля…
хто став ніким –
той буде всім
якщо ніким так і лишиться…