Хайку

рівністю собі самому Бог помер й розклався трупом в світ…

довершеність – це Божа смерть в якій нічого окрім «Добре!..»

раз Богом створена вся твар – пополовині вічна й плинна…

в Богом сказаному «Добре!..» - все що висловив про себе Бог…

Себе Самого любить в тварі Рівновіддалений від всіх…

як не даси себе у жертву иншим це зробить старість й смерть…

зве голос Бога у пустелі позаяк без рідні Один…

лиш тим що сущий без рідні Бог відрізняється від тварі…

нема спокуси більшої для люду ніж дати дітям Рай…

дитинство дав людині Бог аби лишався Рай відкритим…

спокуса – це майбутнє що має бути так а не інак…

як діти будьте – і Господь для вас не буде грізним батьком…

Рай – де люди без дітей де самі для Бога вічні діти…

геть у всьому винен завжди той хто нікому ніц не винен…

якщо Бог преобразився – був зачатий твар’ю у гріху…

гріх – преображення: обрàза Бога у вічній повноті…

гріх – преображення тварі котре почалося з наготи…

преображенням звабника у линовищі прийнявся гріх…

гріх – з пізнання зла й добра відтак невіданням долається…

безсмертному немає місця в світі де мре в-се навзаєм…

сама не у собі людська душа відтак вона й безсмертна…

тримає тіло в собі душу неначе одяг розмір свій…

як Спасу лоба прихилити не знявши з терену вінок?!.

де Сину лоба прихилити як вигнав з Раю Його Бог?!.

не народжені у світі в світі є не менше аніж ми…

аби світ тривав для Бога довше миті – вмер би від нудьги…

твар – о-пори ця-та: в ній важіль часу перевертає світ…

складання і перескладання світ на нудьгу приречений…

те існує що складається із чогось та складає щось…

не прийняли апостоли Христом що Бог простіший тварі…