Хайку

з частин складає розум ціле яке мав з віри наперед…

перейти на той бік значить в центрі пробудитися всього…

зима… з білого листа ескіз світу Бог знов накидає…

ти – легіон що минулим й майбуттям з тварі в твар мандрує…

смертю смерть долає Спас гроб неперервности залишивши…

Йсус для світу готувався доки Дух на нього не зійшов…

як Дух зійшов на Спаса відчув лишень безпомічну любов…

лад один на всіх – безвидний та пустий мир там знайде кожний…

один за всіх і всі за одного – обмінний курс творіння…

дійсність тяжча за кайдани як свою уяву закував…

кусає око світ повік губами ковтає в жадний ум…

собі самому рівність – майбутнє і колишнє тут й тепер…

у ділі головне ділити й обділеною мати твар…

Господа неділля – рантьє безділля: його в цілому все…

пустивши спори в клітки тіла кровицю смокче серця гриб…

на хресті скелета розіп’яли м’якоть сповнену життя…

не почуття й думки у тілі а тіло у світах душа…

зорі у нові сузір’я стають в ніч хмарну з проясненням…

лишень коли тебе немає нічого тебе не має…

гріх означає лиш одне: немає зо-всім Бога в світі…

віддався Богу хто як вбогість Бога той гріх провини змив…

шукають винних гордовиті засліплені добром та злом…

грішне все що не в неділлі що поділене на Бога й твар…

на Дереві життя гілля гадюччям ростить гріховний плід…

знає світло: із зірок полону шлях веде до чорних дір…

розп’яли Спаса лиш за те що виявився не в-се-сильним…

раз складаєшся із чогось – складений із сил і воль чужих…

чекали марно від Христа марнот величних із марноти…

нема майбутнього для Бога… Йому й минуле як тепер…

сходження воднораз вгору й вниз тьми тьмищ Богів час творення…