Хайку

для того збудеться усе хто вже нічого не бажає…

не розуму навчав Сократ – лиш залишатися у дітях…

тісний шлях у світ широкий та широкий шлях у гроб тісний…

все що праг помножити насиллям перемножив лиш на нуль…

вічність не триває довше миті бо ж незрушна тільки мить…

тіло не твоє не тут й тепер раз думки й чуття із тіла…

ковтає грубий камінь той хто душу не відкриє в горі…

потік сансари мудрий переходить не вздовж а впоперек…

явище – це велетенське я вище світу неба Бога…

сама по собі річ знаходиться без залишку у инших…

хуйовим раптом став паркан як написав хтось хуй на ньому…

хто себе не переміг ворогів не переможе в герці…

час – невблаганний розклад мить – цільність передвічного буття…

вільний – завжди божевільний: Бог для нього більше не указ…

й лік не розпочати одному щоб в множині не скреснути…

людей розрізняє лиш те чим їхні голови забиті…

не станеш тільки розтанеш кожної миті в простір та час…

творить світ лише ймовірність і це неймовірніше за все…

раз кожна мить у повні й незалежна – ти не живеш а мреш…

не філософа зразковість обертається завжди на зле…

зло до добра добро до зла: широко петляє шлях гріха…

кульбаб жаб’яча ікра пуголовками порозліталась…

Бог – трійця я-не-я в ній Син й Отець одне Дух же творить не…

приголосної тверді м’який знак – невимовність любови…

якби Господь був вічним світлом то чи творив би світло Він?..

річ – перебіжна тінь «тепер» відкинута «було» та «буде»…

світ – Йов якого Сатані у руки віддав недільний Бог…

Dasein: світло у пітьмі та пітьма його не огорнула…

тільки в порожнечі ти не сам а зі світом цілим разом…

було та буде – у тепер: нема тепер в було та буде…