Хайку

не ладить Бог добро не захищає а співчуває лиш…

як брус ледачий у неділлі б’є байдики спасінням Бог…

Бог в неділлі спочиває невіддільні бо бадьорість й сон…

був привидом самого себе Спас як образ і подоба…

не впокоївся б Творець в неділлі аби самостійним був…

Змій Єву та Адама спокусив гімном самостійності…

аби Господь був самостійним не вмер а правив би царем…

самостійність не вславляв Отець тож все сталось через Сина…

самостійний хто вміщає бодай дві миті яви разом…

уява – «є» чуття в якому доповнить розум тут й тепер…

якщо Бог існує самостійно в часі – Він причина зла…

мить – не тяглість із було у буде а початок та кінець…

безпричинний Бог і наслідків не має ні в добрі ні в злі…

всіх бісів свиням полиши самокруткою канабісу…

прибитий миттю до хреста родись помри й воскресни часом…

омана що з Омана до Омана не нескінченний шлях…

немов примара крізь примару проходиш шлях свого життя…

спасеться той хто сам не свій хто привидом для себе стане…

не відбувається нічого: народження і смерть – мара…

Бог – Творець а не пастух творіння тож не довше миті світ…

у рівності собі самому ти не один а Син й Отець…

добро така ж примара зла як світ огорнутий пітьмою…

як тінь стирчить із кожного кутка так і з краси потворство…

світ у котрому тебе нема-є – буття Боже у тобі…

лиш ставши сам собі чужим Христос зробився всім і кожним…

друг – із ким ти владиш: дружби вічність від війни і до війни… *** раз дружб...

Христос любив і ворогів тож був самотнім у пустелі…

хто не любить ворогів той не любить своїх рідних й друзів…

людиною не розум робить твар а лиш Синівство Боже…

несамостійна ява раз уявним було та буде є…