Тринди DССССХХV
© Двірний СергійСпас і справді був причинним сином доки не помер й воскрес…
Спас і справді був причинним сином доки не помер й воскрес…
доки сніг розтане в світі світ поволі тоне у снігах…
п’є земля дощами небо… ще морозивом узимку їсть…
всі фільми чорно-білих зим створила студія Довженка…
на душі так світло чисто ніби світом став й там випав сніг…
якщо тобі доступний бу́дь-хто не звабить в ньому вже ніщо…
творіння світу невід’ємне від смерті Бога на хресті…
друг – лиш дру́гий не якийсь други́й: першим йде завжди за мною…
того хто вірить в Бога слова найголовніші «Дай!..» «Прости!..»
нічого особливого в святому: він просто тут й тепер…
труси бюстгальтер і поважність облиш коли до мене йдеш…
що кличеш власним я – щезун підступний та порский насправді…
людина Богу не потрібна – потрібен Богу тільки Бог…
лиш хто втратою живе могутности від Бога прагне…
крок за кроком добуваєш звуки із скрипко́вих дек слідів…
ясний гострий розум битим склом серце огорнув дбайливо…
спокус спокуса слід прокласти на ще незайманім снігу…
Творець в тобі тобою й через тебе бо все одно Йому…
двері старої скрині ведуть в дитинство стооке й лячне…
ти – подоба й образ Бога: через тебе стало те що є…
раз Творець не між речами – то й речей немає між речей…
Творця від тварі відрізняє від себе незалежність лиш…
невідання – змістовне а відання – порожнє і пусте…
все – одне бо множина – рівність одного собі самому…
не спасає Бог самого себе бо ж не сущий між створінь…
в Бога віриш як у наймогутнішу істоту між істот…
числом зводять рух в незрушну форму і так тямлять його суть…
як до пана липне люд так й до Бога – Пана над панами…
не обмежена нічим у-ява стає явою всього…
тримає розум віру в чистоті постійним вбивством Бога…