Хайку

марять Богом поет й пророк в той час як Бог їх морить смертю…

кінець й початок не співпали б аби лиш мить світ не тривав…

різність між примарами в примарі – уяви й яви дійсність…

немає у марі нічого що теж би й дійсним не було…

буття Бога – буття в книзі де все правда хто б що не збрехав…

спасіння – радощі творіння зі зради всіх родів гріхів…

Бог – гриб самого себе звільнення у грибниці всіх родів…

Спас – триб від самого себе звільнення заради всіх гріхів…

не має обраний причини як Божого творіння акт…

той хто обирає – скутий у в’язниці наслідків й причин…

собі незмірна рівність Бога – мить в котру в-се обралося…

Бог не мертвих а живих котрі мертвих мертвими ховають…

тому що мертвий Бог навіки непотворне для Нього все…

Бог – суть чиста смерть не затьмарена різноманітним сущим… *** раз Бог &ndash...

дверей в безсмертя инших не існує окрім могили дна…

Бог своїм спотворенням у твар буття ховає в сущому…

в кущах Адама й Єви срамота гріхом відкритим Богу…

є від сущого Бог невід’ємним Його скрапленим ніщо…

від самого себе заховався Бог бо ні з чим не поряд…

Бог – не Світло а Світло й Тьма розділені Одним в Одному…

марнота марнот ловлення вітру – світла та тьми різновид…

легке Моє ярмо – на миг один лише що не триває…

одне одному всі люди – вороги якщо зло примарне…

«Добре!..» Богу бо залишив людям своїх пізнань скорботу…

не сказав би Бог – «Це добре!..» аби час оманою не мав…

суть красивого – повторність тобто щось без чогось зайвого…

світ живе гріховною любов’ю тож звеличує красу…

Небесне Царство – відвічна мить потворна в неповторності…

люд весь час виносить щось за дужки любить все потворний Спас…

як було б спасіння у красі то не був би Спас потворним…