Хайку

час зводиться до ширу а шир – до «є» у рівності собі…

оживає твар в тій мірі в якій є сама не у собі…

сута дійсність – сни без сну чи без дійсности уява й ява…

хто не заснув й не пробудився той просто є і навпаки…

реальність істинна лиш та яка пробудження не має…

лиш тому кому усе одно сон та дійсність невідмінні…

наскільки ти в було та буде настільки дійсність й сон – одне…

сон – особиста дійсність дійсність – сон що сниться всім водночас…

від сну дійсність не відмінна доки раптом не пробудишся…

сон від дійсности раз не відмінний то пробудження – та ж смерть…

я ява думка та чуття не відмінні в сні та дійсності…

немає в дійсності нічого чого і в сні би не було…

в часі мрець – примарний образ з примарами подоб у німбі…

мрець живим здається як його уява явою стає…

ява – суть уява у уяві ніби снишся сам собі…

уява – троє як одне котрі в яві одного як трьох…

мислю – тож не існую як не існує час сам по собі…

твар – голодний дух що поглинанням прагне втілитись в життя…

не життя засвідчує а смерть душа у тілі власному…

твар мертва у тій мірі в якій лишається сама в собі…

Бог не мертвих а живих: свій власний світ у кожного мерця…

живе – суть мертве що ховає мертве у мертвому повік…

жива частина що без цілого не є – мить у миті: час…

живе – частина в цілім де в’ява в яву йде і навпаки…

частина в цілому – є в буде та було в уяві ява…

мертве – ціле суть яке не може бути без своїх частин…

як було та буде не лишить тепер так й мертве тіло дух… P.S. наскільки мрець триває ...

все має душу бо коли є в часі то й час у ньому є…

уявним стане явне й навпаки із кожним новим часом…

немає яви без уяви уява з явою лиш є… немає яви без уяви уява з явою лиш є… *** ява та уява разом – суть тепер і...