Хайку

Бог не мертвих а живих котрі мертвих мертвими ховають…

тому що мертвий Бог навіки непотворне для Нього все…

Бог – суть чиста смерть не затьмарена різноманітним сущим… *** раз Бог &ndash...

дверей в безсмертя инших не існує окрім могили дна…

Бог своїм спотворенням у твар буття ховає в сущому…

в кущах Адама й Єви срамота гріхом відкритим Богу…

є від сущого Бог невід’ємним Його скрапленим ніщо…

від самого себе заховався Бог бо ні з чим не поряд…

Бог – не Світло а Світло й Тьма розділені Одним в Одному…

марнота марнот ловлення вітру – світла та тьми різновид…

легке Моє ярмо – на миг один лише що не триває…

одне одному всі люди – вороги якщо зло примарне…

«Добре!..» Богу бо залишив людям своїх пізнань скорботу…

не сказав би Бог – «Це добре!..» аби час оманою не мав…

суть красивого – повторність тобто щось без чогось зайвого…

світ живе гріховною любов’ю тож звеличує красу…

Небесне Царство – відвічна мить потворна в неповторності…

люд весь час виносить щось за дужки любить все потворний Спас…

як було б спасіння у красі то не був би Спас потворним…

раз через Сина сталося усе то мав потворним бути…

краса – князівство світу де все в лад іде одне за одним…

краса весь час виносить щось за дужки потворність прийме все…

пік потворности – краса: через неї не красиве инше…

щомиті все не так як мало б бути бо чудасія світ…

люд що покладається на чудо за ні-що в-се віддає…

не погодився на царство Спас знав напевно що начудить…

як чудом правити коли ліве раптом праве й навпаки?..

Бог логіці не підлягає а чудить чудами лишень…

зло завжди перемагає щоб розпастися на зло й добро…

все було й все буде – вираз віри непохитної як мить…