Тринди DСССХХVІ
© Двірний Сергійдля того збудеться усе хто вже нічого не бажає…
для того збудеться усе хто вже нічого не бажає…
не розуму навчав Сократ – лиш залишатися у дітях…
тісний шлях у світ широкий та широкий шлях у гроб тісний…
все що праг помножити насиллям перемножив лиш на нуль…
вічність не триває довше миті бо ж незрушна тільки мить…
тіло не твоє не тут й тепер раз думки й чуття із тіла…
ковтає грубий камінь той хто душу не відкриє в горі…
потік сансари мудрий переходить не вздовж а впоперек…
явище – це велетенське я вище світу неба Бога…
сама по собі річ знаходиться без залишку у инших…
хуйовим раптом став паркан як написав хтось хуй на ньому…
хто себе не переміг ворогів не переможе в герці…
час – невблаганний розклад мить – цільність передвічного буття…
вільний – завжди божевільний: Бог для нього більше не указ…
й лік не розпочати одному щоб в множині не скреснути…
людей розрізняє лиш те чим їхні голови забиті…
не станеш тільки розтанеш кожної миті в простір та час…
творить світ лише ймовірність і це неймовірніше за все…
раз кожна мить у повні й незалежна – ти не живеш а мреш…
не філософа зразковість обертається завжди на зле…
зло до добра добро до зла: широко петляє шлях гріха…
кульбаб жаб’яча ікра пуголовками порозліталась…
Бог – трійця я-не-я в ній Син й Отець одне Дух же творить не…
приголосної тверді м’який знак – невимовність любови…
якби Господь був вічним світлом то чи творив би світло Він?..
річ – перебіжна тінь «тепер» відкинута «було» та «буде»…
світ – Йов якого Сатані у руки віддав недільний Бог…
Dasein: світло у пітьмі та пітьма його не огорнула…
тільки в порожнечі ти не сам а зі світом цілим разом…
було та буде – у тепер: нема тепер в було та буде…