Верлібр

Ти сидиш на бордюрі, кинуте немовляІ пустушками слів забиваєш замерзлі вуха.Він дає тобі кусень хлі...

Якби ти знав, що подобаєшся мені......то, мабуть, першим написав би, ...

зазираю в дзеркало своїх же очей:я - минулорічна - трагічнаа в дзеркалі сірого попелу втрати родинно...

...але ж ніхто не скасовував захід і схід сонця...навіть у ці жахливі часи божевілля москалів...

Навіщо ми прийшли сюди, і раптом мудра думка виникає - насправді все, що нам потрібно, поряд є завжди…

Життя також, як вересковий цвіт, спочатку квітне, потім загасає з плином літ...

Забуття, нема забуття Шукати дарма. Нема. Забуття і кров каяття Проллється дарма. Катма. Від бу...

Тиша посеред шляху Тінь виступає зненацька Змушує до зупинки. Тиша німа довкола Шлях той давно б...

Туга ридає Стікає між пальцями В землю калюжами Туга кричить Мовчки мелодія В ірій клубочеться ...

Дорога де бачать очіДомівка лише у пам’ятіІ болем все квилить серцеКуди?Дороги ведуть світами

Розриває ущент Роздирає на клапті Лютий вітер пронизує наскрізь І опік опалює мить. А здавалося -все, Дим гіркий від опало...

Подих колише тишу, Подих у неба синь Здійметься стрімко птахом Краплею впаде вниз. Подих розкрає хмару Промінь розсіє мрії...

Ангели Чорні Виринають з жахливих глибин пекельних...

Не кохайте занадто палко, Не кохайте занадто міцно І занадто солодко теж...

Самотність... Яке приємне і страшне, Це відчуття водночас.

Ряды твоих улиц уже безнадёжно пусты, Листы площадей пожелтели в немом ожидании. Ржавеют без дела чугунные скрепки-мосты. Решетки кварталов - тюрьма, где о...

Чи можна зрікатись? Тільки якщо це Почуття Зароджується В глибинах власного Єства...

Самурай Делает харакири Три раза в день...

Не завжди мати не думку, а "мнєніє" - правильно...

Весняний настрій, вилитий у потік життєдайного верлібру

Ох, ці вільні сучасні вірші – гультіпаки - один вітер в головах! Отеперечки маєш неслухняне мале верлібреня – бався, рости, виховуй, сподівайся, що ко...

Хто я тобі? Почекай, помовчи. Не кажи нічого — слухай дощі. Вони скажуть усе Силою звука. Кап. Кап. Кап. Чуєш...?

Вже давно припорошені снігом, Знаки колишніх пожеж, Відшукати так важко,

Бетонні стіни Ховають сумні світанки, Не видно сонця

Чітко окреслена межа між надіями і сподіваннями – Байдуже. Б’юся голими руками об холодні стіни безвиході – Порожньо. Ламаю грати примарних ілюзій –...

Я для тебе була просто лялькою, Що лежала на поличці поряд з іншими...

І тільки вітер знає правду: «Ціна волі – довічна пильність…»

У твоїх очах – справжній Всесвіт, Жменя зірок і крихітний Місяць. А в моїх тільки дим цигарок І, можливо, трохи наркотику.

Весь цей світ – спектакль, А ми всі – актори…

Сама на цім світі, одна-єдина… І поруч немає ані пір’їни.