Ода

Ніхто не знає наперед, З ким доля нас в житті зведе: Хто поряд - Цезар, а хто - Брут, А хто ст...

Ты не любил печального исхода, Хрипел своё, ветрам наперекор, И вот теперь, в любое время года, Так не хватает выстрелов в упор!

Над Хустом величаво нависають Руїни замку на крутій горі. Щороку бур`янами обростають, В траві ховаючись неначе у імлі.

Бывает, так накатит грусть-хандра, Что душу по три дня не отпускает, И беспричинно точит червь с утра, Мой нерв себе на пальчики мотая.

Ребёнок спросил перед тем, как родиться:Ангел - А что мне там делать: учиться, трудиться? И Бог, улыбаясь, ответил ему: - Тебя там твой ангел н...

Сложив у ног два снятые крыла, Рыдал отец над волнами морскими...

Вже вибори нарешті відбулися, Відомий і майбутній президент. Як екзитполів пристрасті вляглися, Надії рештки рознеслись ущент.

Україна – Журавлина, У дозорі - Перша траншея З душею Прометея...

Уклін від нас тобі, Іване, за серце і за розум твій.

Я уже пятий день без Інтернету завдяки доблесним послугам Укртелекому. Довелося переосмислити життя :) Ось декілька думок в поетичних рядках:

Переклад з англійської вірша John Keats To Autumn (September 19, 1819)

У дні коли вертається життя, Усе навколо розквітає, Вітає свій народ творця, Шевченка Україна відзначає!

Наш символ, оберіг, Провидець і борець за волю Не шкодував себе, не міг! Тебе нема, та ми завжди з тобою!

Заздрісників усі лають, Де як можуть, зневажають, Та щоб заздрості не мав - Таких світ іще не знав.

Чорнії, рожеві, зовсім білі Шовковиці в дворі росли, Дітвора, хто був сміливим, Їх вправно їли на гіллі.

Наша Маша любить кашу, З медом любить кашу Маша, Та не знає наша Маша, Що Кіт також любить кашу.

П’ятирічною, малою, Дитячою дрібною ходою, Галочка до школи йшла, Вся рідня тоді гула,

Буває старі молодь лають: Палять, п’ ють і матюкають! Он, в Штатах школярі працюють, А в нас – студенти байдикують!

В інститут прийшла принцеса: Остовпіння, ступор, стреси! Вітром, бурею вертає, Хлопців в штабелі складає.

Заслужена і добра слава У патріота Ярослава. З радістю пишу його портрет: Ярослав – моральний авторитет.

Петро красуню жінку має, На роботу не пускає. На міцний узяв гачок – Аж п’ятеро діточок!

Василь доньок - медалісток має, В університетах їх навчає. Та не хватає на це сил Двох сільських учителів.

В інституті працювала Валя. Красунею пам’ятаю. Зірок з неба не хватала, Та талан до праці мала.

Сонце миле, життєдайне, Яви людям своє сяйво, Вийди, Ладо, із – за хмари До любої мені Тамари.

Живе Андрій у Броварах. Сусіди ходять на бровах, Коли ж трохи підсихають, «Козла» у дворі забивають.

Коли ти щось в країні маєш - Ти її любиш й захищаєш. Материну мову, батьків дім - В душі і в серці будеш з цим,

Дарують світло в будь-яку погоду, Їх не лякає навіть заметіль, Щоночі нам освітлюють дорогу, І виганяють морок звідусіль

Вівці, кози, і барАни!!! Скоро рік новий повстане!!! Будем бекати разом В терцію, і в унісон.

І вкотре, все лиш тільки починається, Зірвуть гранати і проллється кров. Ворота раю тихо відчиняються, Нових героїв запросити знов.

За цю печаль тебе хвалю, За ці страждання – тобі слава. За те, що я себе знайду, І ті скарби, що заховала.