
«Почтовая станция»
© Самотній КітВ "почтовую" с неистовой метелью
Фельдъегеря-улана принесло.
Весь вечер под суконною шинелью
Похрапывал у печки всем назло.
В "почтовую" с неистовой метелью
Фельдъегеря-улана принесло.
Весь вечер под суконною шинелью
Похрапывал у печки всем назло.
Вопреки цифровым спецэффектам
И презрев сетевой инстаграм,
Он снимал своим стареньким "Фэдом"
Тихих двориков серый бедлам.
- Тпру, важная! - окрикнул у заставы
гортанным басом пегую ямщик.
- Порфирий, глянь-ко, на передней правой!
(Засуетился под конём мужик.)
любым
другим "служакой муз" ничуть не хуже:
кошель потолще, посытнее ужин
И сразу в эпилог:
Пьеска о последствиях, в коей задействованы все,
к тому причастные накануне.
Рифмована проза про щире бажання та перепони на шляху до його здійснення...
Гроші робимо з дірок, із дірок, із дірок…
Спершу – бублик для діток… Далі –
В ДІРЦІ – ДУЛЯ.
Джем народних сподівань, сподівань, сподівань...
Ти рабом мерзенним стань!
Лошаком і мулом.
Розікрали євро грошики,
Всі мільярди – нанівець…
Витягли, немов із кошика,
Мовби завтра – вже кінець!
Раша-ТБ заявило, що за недавнім "присилуванням до миру" відомого бандита Гіві стоять два укрофашисти - Зорян... І Шкіряк... І вони не те, щоби брати, а навіть не однофамільці!
Юмористическая пародия на песню "Ёлочка, ёлка, лесной аромат..."
"Для любви мы открыты любым инновациям, рассудительно взявши судьбу за узду"
Щоби свій народ знеславить
Пушкіна з Шевченком палить,
Коли ж «мову» поряд чує,
Демонстративно скрізь фобує,
Кицька чуже сало з’їла
Й на фобію захворіла,
Закомизила кота,
Бо, бач, кішка не проста!
Ну нельзя нравиться всем подряд нужно же и раздражать кого то для разнообразия)
Невинна пародія на вірш Світлани Рачинської НЕВИННИЙ...
Я по душі, як в пустищі, бреду –
Бо тую душу гнули і ламали.
Вона вже знала різную біду,
А треба ще, щоб голуби на…клали!
Та духом лой-ху не впало –
За ним сила свого краю!
І ніжно він м’яв коалу,
Як тую свою кабаю…
Величезне прохання не ображатися на назву пародії! За час написання пародії ні один писака не постраждав!
З тепліні розпашілу поцілуй,
Візьми – чи за плавник, а чи за лапку…
Розмотану, до люлі докантуй,
Поки що босу, мій великий тапку!
При всій повазі до автора пародованого вірша ключем до пародії стало вжите у вірші слово "купка".
Виставляю на загальний суд добру пародію на вірш Назара Савки «Коли вона пішла». Але не судіте строго! Бо все по колу йде…
Чи у сні, чи у мареві поряд зі мною –
З луком-списом, струнка і плечиста,
Ще не бачена мною чи діва, чи воїн –
Амазонка, одягнута в листя.
Аніскільки не сумніваючись у сумній правдивості вірша Ксюшки Жайворон, повважав за потрібне трішки розвіяти сум...
Елегія про те, як важко виконувати необхідну фізичну працю у чиїхось обіймах... Навіть якщо в тих обіймах тебе обдуває вітерець...
Темний нічка мой башка
Дівка ніс в один мішка.
Крав не лошадь-барана,
А собі я крав жона.
Баласт до хліба – люциперська справа!
А з мідних трубок – капав Божий дар!
Мами і тати! Уважніше читайте книжки, котрі купуєте дітям! Навіть у простенькій вправі для дітей (треба проставити пропущені букви в пробілах) ви знайдете для себе надзвичайно багато цікавого!
Лікарки! У вас хоч совість є?
Нащо нахиляєтесь, зарази?
Серце так калатає моє,
Як сусіда колете у м’язи?
«А на який… ти вчився в школі?
На бал?» – Життя спитало строго…
Воно проходить мимоволі,
А я все думаю: «Якого?»
Я сьогодні прокинувся босий…
Та невже я вернувся з війни?