
«Жабогадюкінг і салоцибулінг»
© Роман-МттПрисвячується найпалкішим почуттям
Кохана!У тебе - є жаба!У мене - гадюка!Приходь до мене ввечері -Влаштуємо жабогадюкінг і зафільмуємо...
Присвячується найпалкішим почуттям
Кохана!У тебе - є жаба!У мене - гадюка!Приходь до мене ввечері -Влаштуємо жабогадюкінг і зафільмуємо...
Україна - то серце світу,
І - мільйони сердець подібних...
Їх круки зловісні шматують,
Розривають дзьобом кривавим!
УКРАЇНУ ДЕРУТЬ НА ЧАСТИНИ??..
Ще не вмерла України ні слава, ні воля.
Ще нам, браття українці, усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Цей вірш - про невідворотність змін, які започаткували в нас події Майдану... Колись, це мало статися... Й щоб не було вороття в той інертний стиан наших душ, люди поклали за це життя свої... Ми не можемо їхзрадити...Ми зобовязані змінитись...
Є на рідній Україні і слава і воля,
Нам з тобою побратиме, усміхнулась доля.
Гинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануємо ми, браття, у своїй сторонці.
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду....
Доки є в нас, українці, і сила і воля,
Доти буде посміхатись Україні доля
Й будуть гинуть воріженьки, як роса на сонці
Й пануватимемо, браття, у своїй сторонці.
Гімн - заклик до єднання, до боротьби за свободу
Буде вічно Україна, заможна та вільна!
Хай від Сяну та до Дону квітне неподільна!
Живи, Україно, соборна, єдина,
Козацька держава народів – братів,
Де править закон і усі люди рівні,
А воля і слава - на віки - віків.
Кличуть свисток, любима гра
На берег сивого Дніпра
За перемогою на полі
У Європейському футболі!
Від Карпат і до Донбасу
Гордо лине слава наша.
Пора вже усміхнутись долі
В Європейськім і Світовім
Футболі!
Ми прагнемо завжди
Успішними бути
Та варто прикласти
Для цього зусиль...
Активний молодіжний громадський рух Об’єднує населення і піднімає дух. Пр.. А фрішник за фрішника стоїть немов гора, Ми сильні й нерозлучні, як береги Дніпра.
По зогнилій траві сновигали юдеї і юди...Знову плакала скрипка, гойдалась і грала уперто.Невблаганна та смерть… Спіткнулася тільки за чудо:За воскреслі етюди містичного Танго смерті.
Сонце жаре, степ кумаре.По дорозі пилу хмари.І в такій частині світуРозплодились княжі діти.
Від серця і до серця
То з римою, то без,
Вірші свій шлях торують
Країною чудес.
Зустрілись на Порталі,
Втекли від суєти.
Слова з’єднали далі,
Звели для нас мости.
Луцький замок і стрийські платани,
І у Вінниці новий фонтан,
Зацвітуть в Білій Церкві каштани,
У один нас з’єднають майдан.
Ми кожен день на порталі,
Автори «Проби Пера»,
Тут публікуємо вдалі
Наші шедеври! Ура!
Є сила в слова щоб розбити мури,
розправить крила у захопливий політ,
і настрій звести на нівець похмурий,
тож прочиняй як швидше двері в цей яскравий світ
І знову я сюди, відклавши справи,
Забувши всі проблеми, прилечу.
Думок моїх у вічність переправа,
Прихисток від буденності дощу.
Українцю! Сонце встало!
І тобі пора вставати!
Раз почнеться день твій вдало,
Будеш жити ще й співати!
Де бій гримить… і орди ворогів,
Повстало біле братство.
За честь, за славу козаків,
Йде Академія козацтва!
Пишайся, Галушко, день добрий настане,
Гаряча до столу ти прийдеш до нас!
Цибулька із салом чи ніжна сметана
Хай нам нагадають про ситості час!
Ми – керовані ляльки,
Руки вгору й навпаки!
Вихиляємось щодуху,
Бо на кожен орган руху
В нас припнуті мотузки.
Очі закриваються, двері зачиняються,
Вони помиляються... Фас!
Просто розгубитися і не зупинитися
На рахунок "раз"...
Слова втекли, і сплуталися рими.
Пегас і Муза полетіли в синю даль,
Натхнення міцно грюкнуло дверима,
І пустку цю наповнила печаль.
Тихо... тихо так сонце сідає,
він мене не кохає,
іншу додому проводжає,
солодких снів їй бажає...
Щасливий і закоханий,
мною утрачений,
мріє про завтрашній день,
де немає моїх пісень.
Пластмасові обійми жодних слів
Ми манекени в недолугих позах
Рук негнучких незовсім вдалий розмах..
Пускай пришельцы обещают нам свободу –
Ты от неверных милости не жди.
Под жарким солнцем и в слепую непогоду
Идёт в атаку Армия Махди...
Ведь главное - ты улыбнись судьбе,
И мир тебе покажется добрее,
Ведь всё, что ты таишь в себе -
Это лишь боль и страх потери...
Ты так боишься потерять всё то,
К чему так долго ты стремился...
А может бить, под тёмным тем пальто
Ты душу прячешь - больно уж влюбился?!..
И ты боишься показать
ей чувства искренние сердца,
И ты предпочитаешь унывать,
ничьей любовью так и не согреться?..
А ты возьми проснись однажды
И реши, что день сегодня не такой, как прежде,
Ведь мы живём лишь только раз, - не дважды! -
И хуже нет несбывшейся надежды...