Переспів

Промайнули хмари. Радість-райдуга сіяє.
Зникла туга вся. Мир наш розквітає.
Серце веселиться - св...

5 | 1

якщо підеш ти

 19.08.2022 © Микола Коржик

Навіяне прослуховуванням «If You Go Away&r......

Відділили тебе, синку, від твоїх хлопчачих снів,
гаптували тобі кров’ю погляди очей сумні.

В кольоровому плетінні,
продам хмари на світанок...

Зла не роби – вернеться бумерангом,
не плюй в колодязь – з нього воду пить...

Спустився зі схилів діючого вулкану, захопивши з собою лаву позитиву. Уже дома добавив вогню, натрапивши на прекрасний вірш Тетяни Чорновіл "Виверження вулкану", з чудовими емоціями і прекрасними знахідками. Вірш неоднозначний. :) Не стримався, щоб не написати переспів з моїм баченням. Дякую пані Тетяно! Натхнення Вам!

Навіки зникли звичні речі ці:
ні честі, ні дотримання обітниці.

Кохання – вогнище, яке горить
для інших непомітно, рана щемна...

Великий дзвін тебе на прощу кликав
у благості своїй…

Ми йшли удвох, жнива осиротіли,
а фатум вже стеріг…

Бояться губи дотик вій забути
очей твоїх на мармурі обличчя...

Троянд гірлянду! Швидше, я вмираю!
Сплітаю стебла, стогнучий над нею!

Твій голос, наче дощ на дюну, в груди
мої жагою спалені, пролився.

Істоти є, що звикли з давніх пір,
на сонце задивившись, не моргати;

– Що ти забрала, Смерть? – На небесах світило.
– Коли? – Тоді, як день світав у небесах.

5 | 1

Польові квіти

 18.06.2021 © Ольга Шнуренко

Та є на полях і в лісах Батьківщини, не гірші заморських панянок, лелітки...

Морок липне легко й гладко
до старої сивини.

В часи, коли природи сила
могутніх велетнів творила,

Il pleure dans mon coeur
Comme il pleut sur la ville ;
Quelle est cette langueur
Qui pénètre mon coeur?

5 | 2

Сьогодні заб`ю я на танці

 12.06.2021 © Меньшов Олександр

Ich weiß, ich hab` gesagt
Ich bin heute am Start
Aber ich komm` nicht klar und da
Wo ich schon tausend Mal war
Will ich heute nicht hin
Weil da immer die gleichen Leute sind
Und weil ich müde bin
Müde, müde, müde bin
Und weil ich müde bin
Weil ich müde, müde, müde bin

Під вечір понад ресторанами
повітря припиняє рух...

– Це хто? – Це я. – Не розумію, хто ти?
– Твоя душа. Стерпіти не змогла.

Час змінюється, бо минає він,
з ним змінюються люди та природа

Тобі, моїй єдиній в цьому світі,
подарував колись вербени квіти

Дощить. Краплини шумно б’ються в дах;
птахи всі поховалися у листі

Нічого слово одне не значить,
та світ ховається за словами,

Я не змагаюся з творцями од,
котрі̀ своїм фарбованим богиням...

У дзеркало, готуючись до сну,
свій образ, як до келеха снодійне
поволі розчиняючи, закине
усм...

Люблю до болі, смерть кохаю милу,
чекаю звістку – дні повзуть роками...

Спиняюся – лежить, піду – і тінь іде,
так м`яко стелеться, переповзає наче...