Переспів

Промайнули хмари. Радість-райдуга сіяє. Зникла туга вся. Мир наш розквітає. Серце веселиться - св...

Навіяне прослуховуванням «If You Go Away&r......

Відділили тебе, синку, від твоїх хлопчачих снів, гаптували тобі кров’ю погляди очей сумні.

В кольоровому плетінні, продам хмари на світанок...

Зла не роби – вернеться бумерангом, не плюй в колодязь – з нього воду пить...

Спустився зі схилів діючого вулкану, захопивши з собою лаву позитиву. Уже дома добавив вогню, натрапивши на прекрасний вірш Тетяни Чорновіл "Виверження вулкану"...

Навіки зникли звичні речі ці: ні честі, ні дотримання обітниці.

Кохання – вогнище, яке горить для інших непомітно, рана щемна...

Великий дзвін тебе на прощу кликав у благості своїй…

Ми йшли удвох, жнива осиротіли, а фатум вже стеріг…

Бояться губи дотик вій забути очей твоїх на мармурі обличчя...

Троянд гірлянду! Швидше, я вмираю! Сплітаю стебла, стогнучий над нею!

Твій голос, наче дощ на дюну, в груди мої жагою спалені, пролився.

Істоти є, що звикли з давніх пір, на сонце задивившись, не моргати;

– Що ти забрала, Смерть? – На небесах світило. – Коли? – Тоді, як день світав у небесах.

Та є на полях і в лісах Батьківщини, не гірші заморських панянок, лелітки...

Морок липне легко й гладко до старої сивини.

В часи, коли природи сила могутніх велетнів творила,

Il pleure dans mon coeur Comme il pleut sur la ville ; Quelle est cette langueur Qui pénètre mon coeur?

Ich weiß, ich hab` gesagt Ich bin heute am Start Aber ich komm` nicht klar und da Wo ich schon tausend Mal war Will ich heute nicht hin Weil da immer die g...

Під вечір понад ресторанами повітря припиняє рух...

– Це хто? – Це я. – Не розумію, хто ти? – Твоя душа. Стерпіти не змогла.

Час змінюється, бо минає він, з ним змінюються люди та природа

Тобі, моїй єдиній в цьому світі, подарував колись вербени квіти

Дощить. Краплини шумно б’ються в дах; птахи всі поховалися у листі

Нічого слово одне не значить, та світ ховається за словами,

Я не змагаюся з творцями од, котрі̀ своїм фарбованим богиням...

У дзеркало, готуючись до сну, свій образ, як до келеха снодійне поволі розчиняючи, закине усм...

Люблю до болі, смерть кохаю милу, чекаю звістку – дні повзуть роками...

Спиняюся – лежить, піду – і тінь іде, так м`яко стелеться, переповзає наче...