
«Мовчати»
© ПрокопишинПо-різному можна мовЧати
Можна ніц не сказати,
Можна спровокуВати.
Здобути мож, і втраЧати.
Ал...
По-різному можна мовЧати
Можна ніц не сказати,
Можна спровокуВати.
Здобути мож, і втраЧати.
Ал...
Крылья нам дарит народный кумир, имя ДИМАШ восхваляет весь мир!
Вітаю всіх із дивовижним святом, осяяним народженням Христа!
Весна в душе, на улице мороз, летают бабочки-снежинки врозь...
Пейзажные фрагменты, чудесные моменты...
Коснулось солнце краешка земли,
Раскрыли сумерки свои объятия,
Агатом вечер светится вдали,
Ст...
…Еротом виточена грань,
ти ніжні вушка не порань.
А лето морем напевает,
Большие пляжи и прибой,
Веселый след мне оставляет,
Где повстречался я с тобой.
Засвітить сонце дивно враЗ,
На ньому з`являться рум’янА.
В*ступає м’яко ніч в свої права,
Е*кран вмикає зоряного неба....
В огонь у долонях. Холодний білий вогонь.
Т енета зими загартовують душу улітку.
І тільки твій спогад торкнувся зболених скронь,
К оли небеса були схожі на зірвану квітку.
Не те, щоб я знала правду... Але я ще знаю час.
І перші слова від тебе давно розділили нас.
Коли в кишені гроші маєш -
Обережно витрачаєш:
Жінці, дітям та онукам
Не скупишся на покупки,
Літаки злітаються в небесах,
Ангели здіймають свої мости...
Сам-один блукає у небі птах.
Тіні підбадьорюють його: лети!
Іній укриває внизу степи,
Вітер розганяється в сотню миль,
Краще хворіти небом, (терпи, терпи!)
А ніж упасти ниць від своїх безсиль
Слава тому, хто на троні
Українському сидить,
Кому плескають в долоні
І(И) він гарно може жить.
А що лишилось? Тільки згадка,
Й ого вірші про очі волошкові,
С амотні дві душі в додатку,
Я кі так прагнули любові.
Забудеться ніч, мов її у житті не було.
А зорі погаснуть удень, затираючи пам`ять.
Горівши, упасти це небо сьогодні могло,
Омана-бо досі вже кожному душі поранить.
Знову для них час блукає по-іншому,
Армії зір пролітають у небі.
Кожен із них не зітхає по більшому,
Отже, їм щастя в багатстві не треба.
Летіли чайки над морями сумно,
Виспівували птахи цілий день.
Цей смуток я украла в них безшумно,
Енергію сховала на щодень.
Гвоздики вранці встигли розцвісти,
Сторінку серця я перегорнула,
Це трохи дивно- враз людей забула,
Зчитала погляд неба і збагнула,
Та все, що зараз зможу - це втекти.
Присвячено геніальному поету, художнику, патріоту своєї держави - Тарасу Григоровичу Шевченку.
Поки сонце зійде
Очі пітьма виїсть,
Ризик є, то дійте,
Освітіть всю ницість
(акровірш)
Шукав я усюди
Велике кохання
Й не можу забути
Далеке світання,
Харків - місто перших надій і сповань, радості та журби, перемоги та поразки. До безмежжя люблю його.
Мій Пегас білосніжними крилами
Імлу розганяє щоденну...
Засвітить сонце дивно враЗ,
На ньому з`являться рум’янА.
Природа зніме з себе плаЩ,
Всміхнеться літечко духмянО.
(на армейскую тематику: о моей службе
в бывшей Советской Армии)
Глас вопиющего в пустыне
От безотрадности судьбы:
Страсть и страдания отныне
Павшие во тьму рабы.
Минуле знай та в нього вчись -
Етапом буде в майбуття,
Не спокушайся й не журись
Швидкоплинності життя.
Вичави з себе раба
І(И) знай, що такий ти один:
Честь, гідність, свобода, права -
А ти вже піднявся з колін.
Хмарне небо, сипле дощик,
Тихо в лісі, все мовчить,
Один собі тут паромщик,
Переправа мирно спить.