Балада

Приснився сон, що вже війни немає:по «зебрі» весело крокують дітлахи, і дзеленчать, як...

Ти знаєш вона носить форму, І туго шнурує берці. Трохи по спить і приходить знов в норму, ...

Павлуші. На вранішній намаз* лунає завивання муедзина*...

Води криничноï вiдерце, Через уста у саме серце. Це почуття запам`ятай – Це Укра&ium...

Грек з Паном приятелювали і разом горами блукали.

Захистимо тепло своїх осель від ворога, вже звичного на сході. Нам так судилося. В нашій природі ...

Вітрила їх були біліші за хмари в далечі морській.

Це перестук коліс на рельсах слів, вібруючий, мов на гітарі струни

На мурах замку Любарта у нього є помешкання там, де панує темнота і є ходи для вештання.

До великої покари На розпутті при дорозі Судять Байду яничари В Золотім Галатськім Розі.

Від берега я човен відштовхну і випливу на течію стрімкую

Ми на храмових сходах стояли, в лабіринті забутих епох,

Я не люблю, коли багато світла, я не люблю, коли сама пітьма.

У часі загубилися початки, Його iсторiї, та імена творців.. Але в архівах вже десятого століття, Він захищав наш край від ворогів..

Історію прадавніх гір-Карпат, Надійно береже людське повір`я: Палке кохання, та підступність зрад, І крихкість чоловічого довiр`я..

Вода шумить!.. вода ґуля!.. На березі Рибалка молоденький На поплавець глядить і примовля: "Ловіться, рибочки, великі і маленькі!"

Вони зустрілися в кав’ярні на перехресті двох доріг.

Він любить мріяти, що десь його кохана виглядає

Дочки й сини розбіглись по світах - І копійчину гірко заробляють... А ти, Вкраїно, йди на битий шлях - Босоніж воріженьки виганяють!

Коли він підпливав до міста, не грали труби урочисто – лише в його уяві.

«Це з ним залишиться наза̀вжди». І альт її далекий: – «… теж».

Цей пляж мало кому відомий. До нього стежка поміж дюн

"Лев сердцем превратился в льва, Был выбор, ведь Судьба - добра!"

Три фігури у білих, ледь пожмаканих шатах, Баронеси, графіня у палаці старім, Візерунки іржаві на решітках, на гратах, Та юнак непритомний помі...

Нуте, хлопці! Швидко, шпарко! Музики, заграйте! Гей, шинкарю, гей, шинкарко, Горілки давайте!

На трьох дівчат лісових Серце лише одне...

По діброві вітер виє, Гуляє по полю, Край дороги гне тополю До самого долу. Стан високий, лист широкий — Нащо зеленіє? Кругом поле, як те море Широ...

– Це хто? – Це я. – Не розумію, хто ти? – Твоя душа. Стерпіти не змогла

Oh, gallant was our galley from her carven steering-wheel To her figurehead of silver and her beak of hammered steel.

Круто пагорбом в’ється стежинка, Небо тьмяніє, пізній вже час, У траві заховалась торбинка, Що хазяїн залишив на час.