Білий вірш

одразу не загрузив повністю тривірш, бо вважаю його як випадково створеним із трьох окремих віршиків...

...а таки чути брязкання зброєю путиноїдів об землю моєї вітчизни...

час річковий... - рухливий час,
бурхливий, тихий, каламутний...

...чи встигнемо знайти собі ми інший Всесвіт?...

В куточку цьому - тепло... Тут - дитинство.


Безпечне і безстрашне... Вільні коні,

Ганяли ми...

...часу у часі крізь часи
ніколи не позбавитися ноші...

осінь...вересень...сльота...прохолодний, сирий, нікудишній день...

Дубовий ідол Перуну́
і товстий Водяник
лежали вдвох в обіймах сну...

коли дзвенить у вусі - чомусь згадую саме про отой японський дзен...чому?...мабудь, асоціативно - від "дзінь" до "дзен"...не знаю...жартую...

«У її очах»

14.08  © Світлана Нестерівська

У її очах
Ти хотів побачити світ
Ти сміявся її очима
І радів із її радості...
Ви б прожили удвох...

наче не спекотно, але дихати важко...кажуть, то сонце викрало повітря...то ж, сидю і "фантазую" на вільні теми вільним віршиком...

така гарна літня пора!...а думки якісь... - геть усі темні...у дисонансі із чуттями...

погода не дозволяє довго перебувати просто неба...то ж я накидую кола навколо багатоповерхівці, сумно поглядаю на вікна своєї "камери", себто - квартири...і дивуюся, що ще й складаю вірші...

«Нема тебе на світі» 18+

28.05  © Іцхак Скородінский

А ти,
пішла?
Пішла.
ПІШЛА!
Неначебто, померла.

І я, ось,
начебто не пам`ятав,
...

на вулиці дощ, холодрига...сиджу у хаті у якійсь прострації...мерзну...з нудьги лізе у голову всіляке...

5 | 1

«Негев, пустеля, шофар» 18+

16.03  © Іцхак Скородінский

У цю землю
вчепившись коріннями, скабками, млостями,

…стогонами.

I минулої долі ж...

гармонія з хаосу лине в позачасовість безмежну...

...зійти по сходам вниз - ні думки ні бажання порятунку...

забув про шлях що вів мене під небом...

1.
під сяянням зірок і місяця ясного
забув про шлях що вів мене під небом

2.
на диво став пр...

думка мов щит в суєті у прогресі руйнації світу...

пліткують зірки коли місяць блідий у задумі...

крізь безлисті крони дерев втрачалося небо...

гортається сторінками життя...
одна за одною...в роках...

трохи пройшовся за містом...і почув оцю вбивчу тишу...

сонце сьогодні таке яскраве! - що аж ну!!!..а думки похмурі... - що далі аж нема де...

направду... - замилувався цим чарівним створінням природи...

хмурої днини літа змішалися дощі, всілякі уявні і дійсні події, спогади та фантазії...і це одне із таких "спогадайок"...

прогулявся навколо хати...і складав під ритм своєї ходи віршувальні рядки...зайшов до хати та й записав їх...

чомусь у таку спеку завжди пригадується пустеля...

5 | 1

«Поезомалярство»

21.06.2020  © Ледащо

Взагалі, не прихильник поезії, але вийшло щось таке от. Не знаю що. Можливо, хтось щось знайде цінне для себе. Три вірші до вашої уваги.