12.06.2012 13:18
-
333 views
    
rating 5 | 10 usr.
 © Володимир Пірнач

Ненависть

Не витрушуйте мозок, якщо вас про це не просили.

Ви можете нарватися на грубість.

Вона як здатність мислити,

завжди поруч і завжди готова до дій.

Слова сильніші за цифри, писав Єрофєєв, у цифрах немає душі,

слова ж можуть не мати змісту, а душу залюбки покалічать.

І їм буде байдуже, скільки добра ти зробив,

їм буде байдуже скільки грошей ти пожертвував на розвиток алкоголізму,

і їм навіть буде байдуже, що ти про це все думаєш.

Вони просто винесуть тобі мозок

і перепаскудять усе до чого дотягнуться їхні маленькі пухкі рученята.

У слів справді довгі руки,

вони навіть не напрягаючись дістануть до самої середини.

Будуть борсатися у твоїй свідомості,

будуть відкопувати найболючіші місця і лити на них солону воду.

Ти собі навіть не уявляєш скільки всього прекрасного ховається у словах,

вони доводять до істерії, зривів і самогубства.

Вони ріжуть повітря великими шматками

і намазують його на хліб.

Спробуй відшукати у собі сили,

щоб не відповідати на провокації.

Щоб стримати себе у той момент, коли гострі предмети

перестають бути буденними.

Коли у їхній силі знаходиться перебіг невідворотного,

Коли вони за мить убирають у себе всю ненависть,

коли запах адреналіну починає роз’їдати очі,

коли ти точно усвідомлюєш, що за мить закінчиться чиєсь життя.

Ти знайдеш у собі такі сили?

Дивись як падає його спотворене тіло.

Як багряні троянди виростають у нього на грудях,

заливаючи своїми пелюстками підлогу і одяг.

Як тобі це відчуття?

Приємно правда?

Відпусти..

Твоя хвора фантазія ще не раз застромить слово

у його м’які тканини. Нехай живе. Так йому буде важче.

А ти просто скажи йому те що маєш,

скажи йому правду і він сам закінчить своє життя.



Київ, 2012

Публікації: Володимир Пірнач

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 03.07.2013 23:32  Олена Вишневська 

"Не витрушуйте мозок, якщо вас про це не просили.", "коли запах адреналіну починає роз’їдати очі" =))) Це ж просто бомба.
Сама часто про це думаю, і все частіше починаю просити .
Плюсую. 

 02.04.2013 13:19  Наталія Сидорак 

Дуже класно! Так глибоко і так багато болю... Прикро, коли дорогі і близькі нам люди ріжуть словами саме в ті місця, які найболючіші... А ще гірше, коли вони роблять це осмислено... Важко після такого знову довіряти, знову любити... 

 20.06.2012 23:09  © ... => Маряна 

Насправді це не зовсім вірш)
Приємно.
Дяк. 

 20.06.2012 15:58  Маряна 

Вірш у прозі)) Щось у цьому є... 

 17.06.2012 22:49  © ... => Лідія Яр 

Дякую. 

 17.06.2012 11:00  Лідія Яр 

цілком погоджуюсь майже з кожним словом.
чудово 

 13.06.2012 23:29  © ... => Каранда Галина 

В кожного свої методи :) 

 13.06.2012 16:13  Каранда Галина => © 

хм... круто ж Вас хтось допік, що такі думки... я для себе знайшла спосіб відповідати в реалі на негативні слова: коли хтось дуже дістає, я відповідаю "Я теж Вас дуже люблю!". якщо людина впринципі нормальна, вона спочатку застопоряється, тоді - посміхається, негатив сходить в землю, - і все нормально. Якщо ж дратується від цього, я все одно заспокоююся, - що з дурня візьмеш. тоді подумки можна сказати "на, мавпо, дулю!" - ) допомагає!) 

 13.06.2012 16:04  Каранда Галина 

відкрила Чорновіл, там вірш "під впливом Пірнача... зайду спершу сюди поки... 

 13.06.2012 11:10  Тетяна Чорновіл => © 

То я необдумано сплеснула коментарем! Мабуть, ненависть також має право бути оспіваною! Оспівали гарно і пристрасно! 

 13.06.2012 10:50  © ... => Віктор Насипаний 

Дяк за відгук.
Та це навіть не експперимент, це один із текстів стовбованої прози, давно так пишу.
Приємно що сподобалось. 

 13.06.2012 10:47  © ... => Тетяна Чорновіл 

Та ніби і не збирався припідносити ненависть, просто згадав що вона є :) 

 13.06.2012 10:45  © ... => Деркач Олександр 

Дяк.
І то правда, треба з легкістю прощатися з такими емоціями) 

 13.06.2012 09:53  Деркач Олександр => © 

Як викид продуктів негативу або як викидень ненависти (щоб далі не росла) ...сподобалось, написано класно 

 12.06.2012 22:57  Тетяна Чорновіл => © 

Ого!!! Кого це Ви так ненавидите? :)))) Талановито, та не варта ненависть, щоб її так оспівували! (моя думка! ) :)) 

 12.06.2012 21:16  Віктор Насипаний => © 

приваблює сильна концентрація думки. я навіть перечитував кілька разів окремі речі. Навіть важко вложити це в якісь рамки. Що це? Монолог на грані вибуху емоцій, сповідь, крик, роздум? Принаймі, досить вдалий, яскравий психологічний експеримент. Щодо коментів, то мені імпонує думка та й життя не раз підтверджує ту тезу, що варта частіше "вивертати, витрушувати" мозок, нівелювати ненависть , психоз, апатію молитвою чи в інший спосіб.Сподобалась сама форма подачі. Дякую. 

 12.06.2012 19:31  Тетяна Белімова => © 

Дякую! Насправді, я зовсім не сильна, кажу ж, мене теж доводять буває. Просто шкода тих, на кого хочеться вилити гнів, сказати слово нехороше. А особливо шкода потім, як уже охолонеш, а нічого вже змінити не можна. І тому є мотивація стриматися, якось так. 

 12.06.2012 19:21  © ... => Тетяна Белімова 

Уміння стримувати емоції це гарна риса сильної людини.
В якійсь мірі я тобі заздрю, хоча мене і самого важко роздраконити, але часом зриває, як наприклад перед написанням цього тексту :) 

 12.06.2012 19:05  Тетяна Белімова => © 

Звісно, цікаво. Просто у мене інша життєва позиція. Я не хочу нікого ображати, особливо словом (ти правильно написав - це найсильніша зброя, це програма, яка здатна запустити будь-який механізм, навіть саморуйнування). Ясна річ, я - не свята. Але мене треба дуже розізлити (це вже дуже крайній випадок!), щоб я застосувала цю зброю. 

 12.06.2012 18:58  © ... => Тетяна Белімова 

Дяк за відгук, приємно.
Хоча у мене полярна думка) саме такі слова не треба тримати у собі їх треба "дарувати" всім хто намагається витрусити тобі мозок. Хоча кожен бачить свій зміст, це дуже цікаво :) 

 12.06.2012 17:51  Тетяна Белімова 

Сподобалось! Особливо форма (експериментальний синтаксис, яскрава образність!). Звертання до слів у множині, написання із великої літери - як до живих. І водночас не возвеличення, не осана, тому що це слова, які краще було б не вимовляти, це слова, які "ріжуть повітря великими шматками і намазують його на хліб", доводять до невідворотного. Іноді краще поховати у собі такі слова. Поховати назавжди чи назавжди (залежно від наголосу).